2600 років гендерної лінгвістики

Abstract

Авторка вдається до аналізу й тлумачення поезії давньогрецької поетеси Сапфо, починаючи від джерелознавчого дослідження пам'яток, зокрема, Пароської хроніки, та історіографії. Огляд класичних видань творів Сапфо дає підстави твердити про значні зміни компонування, від класичного корпусу Гефестіона і до сучасних академічних збірок, а також виявляє численні неточності і недоліки цих видань. Схожі немотивовані зміни відбуваються в інтерпретації текстів Сапфо (від Псевдо-Лонгіна і далі). Ключем-інтертекстом для нового читання Сапфо авторка вважає поему Тіта Лукреція Кара «Про природу речей», що дозволяє визнати духовний вимір вірша Сапфо, а також символічну присутність у ньому Афродіти/Венери - Пейто. Врешті, тут виникає концепція творчості як дієвої любові, явленої словом. Поетика цього слова (слова Сапфо) досі не з’ясована, хоча й визнана високим взірцем любовної творчості - творіння в любові.