Catullus versus Sappho: переклад поза контекстом гендерної лінгвістики

Abstract

Автор аналізує гендерні особливості мовної поведінки на прикладі твору давньогрецької поетеси Сапфо «Видається мені рівний богам…» (31 Campbell) та його перекладу-переспіву римського поета Катулла. Уводячи творчість поетеси у соціокультурний контекст, він намагається з’ясувати, чим саме був сапфічний фіас - жіноче твориство, що його очолювала Сапфо. Щоби з’ясувати її гендерну ідентичність, автор мовно і стилістично досліджує один з двох цілісно збережених текстів і наводить існуючі інтерпретації: відчитування твору як весільної пісні, хорової пісні дівчат із фіасу та пісні ритуальної, присвяченої Афродіті. «Симптоматична» поетика Сапфо подана як високий приклад зображення афекту у давньогрецькій літературі, який згодом наводить Псевдо-Лонгін у трактаті «Про високе». Особливістю, однак, є зміна прямих значень слів у поетичному тексті. Вдаючись до огляду існуючих перекладів поезії Сапфо, автор наголошує на численних розходженнях між оригіналом і LI віршем Катулла, що є першим відомим його переспівом. Найсуттєвіші - номінальне звертання у Катулла до «об’єкта бажання» (з відповідними алюзіями та конотаціями) і зв’язок особистих переживань із суспільними умовами, що їх породжують (дозвілля). Автор також робить огляд української сапфіани - починаючи від публікації у 1830 році стилістичного наслідування «Тільки тебе вбачила, мій милий коханий…» і далі, звертаючись до поетичних версій Івана Котляревського, Агатангела Кримського, Івана Франка, Григорія Кочура, Андрія Содомори. Окремо він розглядає мотив стосунків Сапфо і Фаона у творчості Лесі Українки та Людмили Старицької-Черняхівської.