З історії назв кольорів в українській мові (XIV-XVIII століття)

Abstract

Кількісні та якісні характеристики лексики на означення кольорів можуть бути своєрідним індикатором загального розвитку суспільства на кожному історичному етапі, а її склад з погляду походження не тільки свідчить про певні тенденції розвитку мови, а й дає матеріал для висновків щодо історії самого народу: мовне сусідство, розвиток науки, війни, торгівля — все це знаходить часткове відображення в динаміці розвитку досліджуваної лексико-семантичної групи, яка в своїй основі належить до найдавніших шарів лексики. Хронологічно частотність уживання назв кольорів нерівномірна. Документи XIV-XV ст. засвідчують найменшу кількість цих назв, у наступному столітті їх стає значно більше, хоч це переважно давні за походженням слова, які або не вдалося нам виявити, або з якихось причин не потрапили до пам'яток, або ж ці пам'ятки не дійшли до нас. У джерелах XVII ст. вже не тільки часто вживано назви кольорів та їх відтінків, а й з'являються нові компоненти системи — іншомовні запозичення і питомі мотивовані прикметники. Стаття містить джерела та їх умовні скорочення.