Від шолома до подушки: драматургія провалу обряду в "Коріолані"

Abstract

У відомій трагедії Вільяма Шекспіра гордовитий римський полководець Кай Марцій переміг армію вольсків і захопив місто Коріоли, заслуживши цим собі титул "Коріолана". На визнання його героїчних подвигів Коріолана призначають консулом; одним з кроків в процесі вибору консула є церемонія, в якій кандидат мусить надягти "одежу упокорення" і просити так простих городян про їхній голос. Ця церемонія відбувається в 3-ій сцені 2-ї дії цієї складної Шекспірової п'єси. Одначе Кай Марцій є надто погордливим і безпосередніи чоловіком - якості, які здобули йому славу на полі бою, стають перешкодами на його шляху до політичної служби. Його провал в обряді упокорення відгукується протягом усієї п'єси, а його неспроможність навчитись зі свого провалу врешті коштує йому життя. У цій статті досліджується обрядова "одежа упокорення" у сцені 2.3., - епізод, який і "давні" і нові критики визнають ключовим, при тому що розуміння його значно відрізняються, - і показується, як згодом цей ритуал пародіюється (а, можливо, врешті сповняється) в сцені 4.4. Прочитані в контексті одна одної ці сцени закладають провали Марція в 3-ій і 5-ій діях, і привертають увагу до порушуваних у п'єсі основних проблем.