Трагічне світовідношення як тематика жіночої есеїстики початку ХХ ст.

Abstract

У статті розглнуто специфіку жанру есе. Метою дослідження є аналіз трагічного світовідношення як однієї з головних тем жіночих есе першої половини ХХ ст. (Леся Українка, Марина Цвєтаєва, Вірджинія Вулф). Зроблено спробу компаративного аналізу. Для Вірджинії Вулф життя — це постійні пошуки себе в "розколотому світі", боротьба за визволення душі з-під гніту нав’язаних законів і самореалізація у творчості з метою удосконалити дійсність, а також не втратити власне "Я" у безмежному вічному всесвіті, де людство становить лише маленьку частку. Марина Цвєтаєва не тільки намагається осмислити причини відчуженості в житті та творчості письменників, яких досліджує, але й себе вважає дитиною іншого віку. Леся Українка пише і про загальнолюдську свободу особистості, і про незалежність від влади-тиранії.