А чи не можна опублікувати стенограму або принаймні більш-менш детальний звіт про все сказане на зустрічі? Для цікавих і для нащадків.

Vid krytyky na press-konferencii vystupyv A.Mokrousov - ale chomus´ nichoho ne skasav pro prydbani "Krytykoiu" prava na pereklad Musila? Tomu, chsho Prochasko, shcho "Krytyka": ruka ruku myie i ne vidomo chsho vidmyvaie!!

Усі так благали,аби озвався Юрко,а він і озвався і дуже грунтовно. Тільки під псевдом Елле. А та відписка, яку він вислав від себе надто примітивна і звучить, як судова скарга.А ТЕПЕР ПРО ФАКТИ. Права на Музіля є тільки у Юніверсу. Тому Критика не могла їх отримати, а відтак не могла замовляти переклад. І це найслабше місце у позиції Юрка. Він цього пояснити не може і не буде. Щодо позиції Гавриліва,то нічого поганого в тому нема, якщо у ньому промовили власні амбіції. Бо це амбіції фахівця. Справді -- чому Прохасько, а не Гаврилів? Щодо позиції Лариси Андрієвської, то після того, як вона хитро уклала "Казки старого Лева", не зробивши посилань на джерела, фактично використавши чужу працю, то я б на її місці ціхо мовчала. Наприклад в хустику.

77.52.*.* - це зона адрес МТС-Конект, провайдер надає динамічну ІР-адресу, яка змінюється в кожній сесії. З цієї зони писала, наприклад, Лариса Андрієвська на сусідній нитці, тож таке "розшифрування" нічого не дасть.

нажаль не зможу бути присутнім на зустрічі.

чи буде згодом оприлюднено якийсь транскрипт чи аудіозапис зустрічі?

було б дуже цікаво та корисно! важливо зафіксувати це все.

дякую

У п'ятницю, 3 квітня 2009 р., о 17 год. у конференц-залі Zaxid.net (пл. Ринок 15) відбудеться "Публічна зустріч стосовно ситуації з присудженням Австрійської державної премії за художній переклад 2008 року". Запрошуємо Юрія Прохаська, Тимофія Гавриліва і зацікавлених.

Організатори і модератори: Тарік Сиріл Амар, Євген Гулевич, Юрій Кучерявий.

На прохання автора подаємо повну ір-адресу провокатора, який підписався "Тимофій Гаврилів" - 77.52.7.13

До захід-нету:

Оприлюдніть, будь ласка, нік 77.52.*.*, користувач якого підписався моїм ім'ям і прізвищем. Комусь мало кримінального злочину, який учинили, то чинять ще і ще.

Це є дешева провокація. Прошу захід-нет або оприлюднювати ніки провокаторів, або викидати подібні дописи:

"22-03-2009 18:09 77.52.*.*

І мої нічим не заплямлені ініціали ТГ також прошу більше тут не використовувати. Бо ще хтось подумає, що це я написав усі ці коментарі".

Прошу не використовувати мого ім'я. Якщо не має клепки або відваги писати під власним, облиште і не пишіть!!!

І мої нічим не заплямлені ініціали ТГ також прошу більше тут не використовувати. Бо ще хтось подумає, що це я написав усі ці коментарі.

До ЛарЦиб - будь-ласка - не підписуйтесь чужими ніками, бо людини не знайомі з Ларисою Цибенко можуть подумати, що це написала вона

До ЛарЦиб - будь-ласка - не підписуйтесь чужими ніками, бо людини не знайомі з Ларисою Цибенко можуть подумати, що це написала вона

До ЛарЦиб - будь-ласка - не підписуйтесь чужими ніками, бо людини не знайомі з Ларисою Цибенко можуть подумати, що це написала вона

(Nichoho novoho tut ne varto pysaty; tsytuvaty smushenyi tozh sama sebe:)

Proshu shche ras tut i v tsiomu formati zakryty diskusiu. Ii prodovzhyty tilky v realnomu prostori s realno prysutnymy (i vidnymy!) uchasnykamy.

V budiakomu rasi: uzhe ne zvertaty uvahu na vsykh khto tut pyshut shche pid psevdonymom.

Tse vzahali normalna praktika v neti; tut vona uzhe davno zaiva i shkydliva.

Ne khochete nesty vidpovidalnist dlia vlasnykh sliv: todi bud laska tut movchaty.

Мої кохані, милі вороги!

Я мушу вам освідчитись в симпатії.

Якби було вас менше навкруги, -

людина може вдаритись в апатію.

Мені смакує ваш ажіотаж.

Я вас ділю на види і на ранги.

Ви - мій щоденний, звичний мій тренаж,

мої гантелі, турники і штанги.

Спортивна форма - гарне відчуття.

Марудна справа - жити без баталій.

Людина від спокійного життя

жиріє серцем і втрачає талію.

Спасибі й вам, що ви не м’якуші.

Дрібнота буть не годна ворогами.

Якщо я маю біцепси душі -

то в результаті сутичок із вами.

Отож хвала вам!

Бережіть снагу.

І чемно попередить вас дозвольте:

якщо мене ви й зігнете в дугу,

то ця дуга, напевно, буде вольтова.

Ліна Костенко

Prodovzhennya:

5) Виграти суд і отримати Рішення / Ухвалу.

6) Опублікувати спочатку Рішення чи Ухвалу Суду в Інтернеті, бажано "тут же тут", щоби всі "коментатори" бачили, що Ти виграв справу, відновив Справедливість і МАЄШ ПОВНЕ ПРАВО друкувати статті про Потьомкінські села, ставити під сумнів творчий доробок Юрка ітд.

Без такого офіційного документа Твої слова серйозно сприймати не можна. Нікому. Вибач, але це так.

Доки в Тебе такого Рішення Суду немає, пасувало би вибачитись перед Юрком.

З повагою,

Неля Неганова

Prodovzhennya:

Інша справа - як видають такі премії?

Щоби віднайти справедливість, пасувало би поступити таким чином:

1) Вияснити в Австрійському Товаристві , яка конкретно Установа має юридичне право на прийняття рішення і видачу даної Премії і на якій основі.

2) Звернутися до Арбітражного Суду Австрії, м. Відень, або ж іншого Суду, під юрисдикцію якого підпадає Установа з попереднього пункту.

3) Звернутися в Суд в якості Позивача (це можеш бути Ти особисто або разом з групою підтримки)

4) Укласти Контракт з юристом-міжнародником, що відстоїть Твій/Ваш позов проти Установи - Відповідача.

dali bude...

Prodovzhennia:

Для цього треба пам’ятати, що Юрко Прохасько не узурпував премію, не змушував австрійців видати її йому особисто. Так його оцінило журі, яке делегувала Держава Австрія, про що офіційно повідомило Австрійське Товариство Перекладачів.

Тому Юрка треба залишити в спокої, хоче - хай працює собі "в шухлядку", це його право. Він навіть може сплатити роялті Логвиненку і видати свого Музіля окремо. Це юридично обґрунтовано.

Dali bude

Дорогий Тимофій,

Вчора перечитала Твою статтю про Потьмкінські села та всю дискусію.

Не можу залишитись осторонь, бо знайома з Тобою і з Юрком, і обох Вас поважаю як спеціалістів.

Для того, щоби вся ця історія була серйозною, бракує лише дати їй належний хід.

Dali bude...

...

An die Jury des österreichischen Staatspreises für literarische Übersetzer und - im Punkt 1 - an die von Thomas Bernhard reichlich honorierten Darmstädter Akademiemitglieder.

1. NENNEN SIE DIE EXPERTEN, DIE DIE NICHT EXISTENTEN ÜBERSETZUNGEN BEGUTACHTET HABEN!

2. IST DER VORTRAG "TRANSIT" VON MARTIN POLLACK EIN GROSSER TEXT DER ÖSTERREICHISCHEN LITERATUR?! FÜR MICH SIND ES WERKE VON HANDKE UND JELINEK, BACHMANN UND BERNHARD.

3. WIEVIEL MAL VERDIENEN DIE NICHT EXISTENTEN ÜBERSETZUNGEN, AUSGEZEICHNET ZU WERDEN?!

"Половини перелічених творів немає: немає "Йова", немає "Людини без властивостей", немає "Америки", немає "Записок...", не все до кінця ясно з "Трьома жінками" й "Віденськими містеріями". Оцінки фахівцями того, що є, почасти стримані, почасти скептичні. Позаяк оцінки якости перекладу - матерія делікатна, то залишмо їх для подальших дискусій. Йдеться про те, що премію присуджено за тексти, яких немає".

То яке ж продовження історії?

читаю її замість детективу :)

Чи буде якась публічна зустріч? Два автори про це

домовились?

Хоча слабо вірю, що вона відбудеться і справді буде публічною.

Кинь нашим побратимам кістку і поглянемо на реакцію. Тимофію ваші закиди продиктовані заздрістю .Нормальна людина пораділа б за співвітчизника-не творячи того, що зробили ви. невже вас так заїло?????

ніколи не захоплювалась ні вами, ні прохаськом, але тепер розумію, що відсторонитись від цього фарсу це найлогічніше, що повинна зробити твереза людина. напрошується висновок- вам нічим зайнятись, якби мали щось до роботи то не пінилися і не бризкали слюною.

2 Tarik Cyril Amar

Геть з інтернету! :)

Do "ymko" (ale edynyi i ostannyi ras):

Bez desehvoi demahohii bud laska.

Bilshche reahuvaty ia mozhu tilky na liudynu iaka mozhe nazyvatysia. S iakyms "ymko" ia ne matymu spravu, daruiete.

2 Tarik Cyril Amar:

по-перше, в нашій країні свобода слова.

по друге, я щось не пригадую, аби Вас тут призначали громадським суддею.

по-третє, чому Вас не запчіпає, наприклад, те, що ТГ не відповідає на питання стосовно круглого столу? на зрозумілі, прості, звичайні питання? І якби я отримала тут відповідь про те, хто є учасниками і модератором круглого столу, теми доповідей, дату, час та місце проведення, то я би більше нічого тут не писала. Однак, на такі зрозумілі питання відповісти ніхто не може.

і по-четверте, чомусь Вас не дратує "вільний журналіст" і "просто"...

Proshu shche ras tut i v tsiomu formati zakryty diskusiu. Ii prodovzhyty tilky v realnomu prostori s realno prysutnymy (i vidnymy!) uchasnykamy.

V budiakomu rasi: uzhe ne zvertaty uvahu na vsykh khto tut pyshut shche pid psevdonymom.

Tse vzahali normalna praktika v neti; tut vona uzhe davno zaiva i shkydliva.

Ne khochete nesty vidpovidalnist dlia vlasnykh sliv: todi bud laska tut movchaty.

підтримую не германіста!

чому ті, хто не володіє німецько, мають страждати від того, що Ви, ТГ, та інші пишуть коментарі без перекладу?

Прошу виправити цю ситуацію!

Не германістові:

Цей лист уповноважені перекладати судові перекладачі, тому я не можу його Вам наразі запропонувати в іншій мовній оболонці. Лист містить факти.

Seit wann werden die Übersetzungen in der Schublade, die keine(r) VORHER und selbst NACH der heftigen Auseinandersetzung und gesetzwidrigen Verleumdnungskampagne gegen mich, weil ich das Problem öffentlich angegangen habe, gesehen hat, die weder jemand gelesen noch besprochen hat, mit solcherart Preisen ausgezeichnet???

А можна довідатися, що в тому листі до міністра? Чого всі так захвилювалися? Може автор сам його перекладе?

Прошу не продовжувати дискусію ТУТ. Мої питання звернені публічно до обох журі, оскільки в іншому форматі на них немає відповідей. Звернення містить такі вимоги:

1. Назвати експертів, які оцінювали неіснуючі переклади.

2. Дати відповідь на питання, чи доповідь "Транзит" Мартина Полляка - великий текст австрійської літератури. Для мене такими є твори Гандке і Єлінек, Бахманн і Бернгарда.

3. Скільки разів можна відзначати ті самі неіснуючі книжки?

An die Jury des österreichischen Staatspreises für literarische Übersetzer und - im Punkt 1 - an die von Thomas Bernhard reichlich honorierten Darmstädter Akademiemitglieder.

1. NENNEN SIE DIE EXPERTEN, DIE DIE NICHT EXISTENTEN ÜBERSETZUNGEN BEGUTACHTET HABEN!

2. IST DER VORTRAG "TRANSIT" VON MARTIN POLLACK EIN GROSSER TEXT DER ÖSTERREICHISCHEN LITERATUR?! FÜR MICH SIND ES WERKE VON HANDKE UND JELINEK, BACHMANN UND BERNHARD.

3. WIEVIEL MAL VERDIENEN DIE NICHT EXISTENTEN ÜBERSETZUNGEN; AUSGEZEICHNET ZU WERDEN?!

An die Jury des österreichischen Staatspreises für literarische Übersetzer und - im Punkt 1 - an die von Thomas Bernhard reichlich honorierten Darmstädter Akademiemitglieder:

1. NENNEN SIE DIE EXPERTEN, DIE DIE NICHT EXISTENTEN ÜBERSETZUNGEN BEGUTACHTET HABEN!

2. IST DER VORTRAG "TRANSIT" VON MARTIN POLLACK EIN GROSSER TEXT DER ÖSTERREICHISCHEN LITERATUR?! FÜR MICH SIND ES WERKE VON HANDKE UND BACHMANN, BACHMANN UND BERNHARD.

3. WIEVIEL MAL VERDIENEN DIE NICHT EXISTENTEN ÜBERSETZUNGEN; AUSGEZEICHNET ZU WERDEN?!

до журналіста

Мій коментар для примарної і байдужої до галицьких сенсацій західної преси. Але мені не шкода. Власне кажучи нічого нового:

Die Tatsache, dass einige der Bücher, für die Jurko Prochasko den Preis bekommen hat, noch nicht in der Buchform vorliegen, wundert mich überhaupt nicht. Aus eigener Erfahrung weiß ich, dass es bei den meisten ukrainischen Verlagen gang und gäbe ist, die ihnen abgegebenen Manuskripte zu „konservieren“. Beispielsweise erschien ein von mir im Herbst 2004 übersetztes Buch erst im Frühjahr 2008; ein weiteres Buch, bei dem sogar das Lektorieren bereits im Januar 2007 angeschlossen war, kam vor einigen Wochen heraus. Wäre ich in der Zwischenzeit eventuell aufgefordert worden, meinen Lebenslauf für irgendein Stipendium oder irgendeinen Preis zu verfassen, hätte ich mit reinem Gewissen auch diese Bücher erwähnt. Denn meine Arbeit als Übersetzerin habe ich getan. Ähnlich muss es auch bei J. Prochasko sein, und ich sehe eigentlich nichts Ungebührliches darin. Ich zweifle keinesfalls daran, dass die angegebenen österreichischen Werke von J. Prochasko tatsächlich übersetzt worden sind, und zwar mit der für ihn üblichen sprachlichen und sachlichen Kompetenz.

Olha Sydor, freie Übersetzerin aus dem Deutschen ins Ukrainische

"Якщо назбираю такий матеріал, то стаття піде у редакції всіх нім., австр. і швейц. газет."

"На відкритій та очній дискусії іноз. ЗМІ, на жаль, не буде. На галицькі сенсації вони не полюють."

Neuwjazochka, nachalnyk.

rozberitjsja zi soboju spochatku, a todi beritjsja do epoxalnyx statej.

хе-хе) наш чудовий просто вирішив піти в наступ під іншим ніком) бравіссімо!

народ, не ведіться)

Панове коментатори,

хто може тут ще раз чітко викласти свою позицію до теми "Присудження іноземних премій укр. перекладачам: випадок Ю.Прохаська" під справжнім прізвищем з дозволом на публікацію.

Прошу зазначити і Вашу професію, місце праці.

Дякую наперед всім, хто відгукнеться.

На відкритій та очній дискусії іноз. ЗМІ, на жаль, не буде. На галицькі сенсації вони не полюють.

Ай, не морочте мені голови!

Прибережу краще свої цитати для відкритої і очної дискусії. Нехай ті Ваші журналісти туди і прийдуть

Я Вам не ставлю питань, бо це не інтерв"ю - ні з Вами, ні з будь-ким іншим. Є інформаційний привід, але для матеріалу потрібні офіційні коментарі. Все, що буде написане Вами, я використаю для статті, включно з Вашими цитатами. Лише по суті, не так, як у постах нижче.

добре, добре. але як Ви собі уявляєте таку сліпу розмову: я ж не декларацію тут збираюся проголошувати перед натовпами спраглих сенсації німецькомовних журналістів, а радше повести розмову - з Вами? зрештою, ми ж і так, напевно, знайомі...

Мене цікавлять думки авторитетних і компетентних осіб. Якщо назбираю такий матеріал, то стаття піде у редакції всіх нім., австр. і швейц. газет. Отже, Ваші коментарі - не для мене, а для них.

до вільного Журналіста:

знаєте, тупо якось писати тут коментарі, подаючи свої дані, для когось, про кого відомо, що він "просто" "журналіст", нехай і "вільний". Нормальна розмова вийде, якщо ми (думаю, нас більше таких) знатимемо, кому і для яких медіїв даватимемо свої коментарі.

Прошу зазначити і Вашу професію, місце праці.

Будь ласка, тут: так буде прозоро та об"єктивно. Я тоді позбираю всі цитати звідси докупи.

Дякую наперед всім, хто відгукнеться.

хто може тут ще раз чітко викласти свою позицію до теми "Присудження іноземних премій укр. перекладачам: випадок Ю.Прохаська" під справжнім прізвищем з дозволом на публікацію.

Радо. Вам як краще: тут викласти чи на мейл прислати?

Майже офтоп....

А наступе вітання полине в далеку Німеччину. Докторанти одного місцевого університету ну просто дуже полюбляють залишати тут по собі коментарі. Хочеться побажати їм любові, миру і спокою не тільки в їхньому, але й в українському домі...

Панове коментатори,

хто може тут ще раз чітко викласти свою позицію до теми "Присудження іноземних премій укр. перекладачам: випадок Ю.Прохаська" під справжнім прізвищем з дозволом на публікацію.

Глупість не має меж і стримання.

Так, але найбільші глупства на Землі чиняться саме з серйозним виразом обличчя. (с)

Серафимові:

Глупість не має меж і стримання.

Валер'янко,

на Вашу цитату, якою Ви - для мене - викриваєте себе (я не знаю, чи Ви це робите притомно, чи перебуваєте в трансі), я Вам відповім іншою Вашою цитатою, тільки нехай "хор" не кваліфікує це відразу як погрозу. Це моя дружня порада: "Кожне сказане Вами слово може тепер обернутися проти Вас" (воно вже й до цього почало обертатися й уже дещо наоберталося). Здається, цитата з Діккенса. З "Великих сподівань".

до західнет

прошу заборонити особливу дурну і дешеву іронію і сміх! та негайно відкривати відповідні ІP. Українське законодавство цього не забороняє! За довідками звертатися до роману Умберто Еко "Іменем рози". прошу утворити комісію для визначення і оголосити набір добровольців-екзорцистів та парелельно готувати звернення у відповідні органи. Полювання на відьом оголошуємо відкритим!

melissa,

какао допомагає, тільки ні в якому разі не чефірчик!

леді та джентельмени!

yupi,

а Ви, будь ласка, дайте знати, чи хтось Вам написав... :-)

yupi,

"Якщо хтось має контакти Прохаська, будь ласка, відпишіть..."

Гадаю, Захід.нет мав би мати імейл-адресу п.Прохаська - невже ж він приносив свої статті в редакцію особисто? Мабуть, таки надсилав мейлом? Зрештою, тут було і багато його близьких колег, які точно перебувають з ним в контакті через інтернет?

До захід-нет:

Позаяк українське законодавство жодним чином не зобов'язує приховувати IP-адреси, наполягаю, щоб захід.нет висвітлив повні IP-адреси 193.170.зірка.зірка. Мені важливо встановити ареал переважно нічного бігання цієї людини від одного віденського комп'ютерного клубу до іншого. Після того матиму до цієї людини одне-єдине питання.

Do ironychnykh "Melissy" itp:

Pidpyshit dopysiv vlasnym imenem. Vasha ironia inakshche vyhladiaie tily desheva i dosit durna. Pokazhit khto vy ie. Todi vas mozhna spryimaty seriosno.

щиро досі не можу оговтатися від масштабів Прохаськових зловживань:

1. перекладацький аферист

2. кривдник вдів і напівсиріт

3. безчесник рідного міста, називач його "порожнею мушлею"

4. прислужник Кучми

5. зневажник Голодомору

6. маніпулятор, звабник жіноцтва і чоловіцтва

7. психоаналітик

8. викінчений боягуз, кулуарник та інтриган

О! Демони периферрії! У якому ж товаристві довелося працювати ТГ!

Прошу зголошуватися іншим жертво його естетичних і перекладацьких злочонів, і не улюлюкати!

прошу, пані та панове, звернути увагу на обурення з приводу публікації листа. тоді, як на репліку М. Кіяновської про готовність опублікувати робочі версії перекладу навіть ніхто не звернув уваги. але з огляду на зміст листа, який справді розставляє усі крапки над Ї, дивуватися нема чого. тепер справді усю енергію слід спрямувати на зясування зловмисника, яке нарешті викриє усю грандіозність змови.

N 2

Абсолютно очевидне бажання певної групи дописувачів перевести все обговорення на базар, на особистості, на будь-що, аби закрити його, або дискредитувати автора. І ця група робить вигляд, що не бачила в статті таке речення: Йдеться про те, що премію присуджено за тексти, яких немає. (передбачливо виділене автором грубим шрифтом).

Але факт "на ліцо" - відсутні безпосердні преміювальники і САМ - пан лавреат :) А доки тут офіційно не з'явився лавреат, його мовчанка розцінюється, як визнання обґрунтованості статті. Бо пан Тимофій, як на мене, такої відповіді заслуговує. І громадськість (як перекладацька, так і германістична) разом з ним.

----------------------

Схоже, що ті, кого схопили за руку вирішили промовчати - мабуть без них українські германісти через кордон ані руш, тому з часом всі замовкнуть, а про пана Тимофія забудуть... Безумству храбрых поём мы песню...

Між іншим, Шевченківська премія = 15 тис євро :) Це для тих, хто казав, що хіба ж 10 тис євро це гроші, через які потрібно сваритися. До того ж західна премія це можливість вільного виїзду/престиж там/інші приємні речі, що чудово розуміють (лицемірні) критики ТГ.

Народ має знати своїх Героїв. Перекладацький цех - та його частина, що на захисті Прохаська - могла б висунути його і на звання кращого перекладача України! Але ж спершу треба знайти героя... Так що роботи а роботи. Мабуть, солідарні наразі гуртом допрацьовують переклади.

Тимофію, а чому ви впевнені, що стіл відбудеться і щось дасть? Як ви собі уявляете його організацію, формат і порядок денний? Яка має бути кінцева мета цього заходу?

Якби розмову не звертали на особистісне, а провадили арґументами, вся ця дискусія давно б вичерпалася і вже б відбувся круглий стіл.

Коли відсилач побачив, що затюкування, улюлюкання і залякування не спрацювали, тоді й упав в істерику. "Захист Прохаська" під моєю статтею будувався переважно на істериці, що протривала півтора тижня. Жодного спростованого факту!!!

Даруйте, з ящиком shrdlu@abcdefghijklmnopqrstuvwxyzabcdefghijklmnopqrstuvwxyzabcdefghijk.com ввиникла проблема. Прошу писати на shrdlu@ukr.net.

Всі ці дурниці треба припинять,

а для перекладу треба працювать, працювать, працювать і в праці (перекладі) сконать.

А давайте, друзі, визначемо найкращого нім. перекладача у Львові! Або України!

yupi,

якби Прохасько хотів, як він заявив -

"радо готовий відповісти на них особисто в рамках публічного заходу. Це може відбутися в будь-якій із перелічених форм: інтерв'ю, прес-конференції, модерованої Редакцією відкритої розмови тощо."

- поспілкуватися з громадськістю, то вийшов би на контакт з нею через Захід.нет, який і не брав на себе цієї місії. Хто ж його буде шукати і де? Он Зварича не могли знайти відповідні органи... Так що начхати йому, панове на нас. Наскільки я знаю, він і на своєму блозі тут ніколи не спілкувався з читачами.

В розпачі, що вся інша дискредитація не спрацювала, причетні до цієї оборудки вдалися до порушення закону, розуміючи, що вміщений у цілком інший контекст лист викликатиме інше враження. Вони не помістили інших моїх листів - мабуть, тому, що не мали до них доступу. Якщо буде судовий розгляд, я оприлюдню всю кореспонденцію, і тоді все стане на свої місця. Захоплюватися можна, наприклад, Лукашевим "Дон Кіхотом". Потьомкінськими селами можна хіба обурюватися. Дописувач ставить питання, я відповідаю. Не бачу в цьому істерики.

Цікавішим залишається питання: де Прохасько-перекладач? Зі своєю бібліографією. Може, днює і ночує у друкарні?

Люди добрі, звідки ви взяли це слово "істерика"? Від політиків? Ну, смішно ж бо. І де ви бачите істерику в цій дискусії?

Якби ж IP-адресою виявилося міністерство, то не було б питань. А так, для чого було слати листа із WIEN SPEEDNET-CAFE??

Тимофію, чого ви ніяк не заспокоєтеся? Влаштована вами тут істерика не іде на користь дискусії. Навіть якщо одним з ваших мотивів є заздрість, то в цьому немає нічого поганого. Всі адекватні люди розуміють це.

Щодо продовження, було б корисно взяти інтерв'ю у Юрка, бо його відповідь-стаття нічого не прояснила. Хто б узяв на себе це завдання? Чимало діячів перекладацької спільноти гидують цією темою. Вважаю, що дарма. Якщо хтось має контакти Прохаська, будь ласка, відпишіть - shrdlu@abcdefghijklmnopqrstuvwxyzabcdefghijklmnopqrstuvwxyzabcdefghijk.com

Дивно також бачити як наші провідні перекладачі відстали від життя в технічному плані.

Було підтвердження і була абстрактна письмова відповідь, однак не від міністра Клаудії Шмідт, а від чиновника міністерства, на міністерському бланку, з прізвищем, без підпису.

Міністр же Вашого листа отримав. Було підтвердження?

Пане Тимофію, оцей оприлюднений тут лист, що Ви його надіслали міністру - Ви питали у міністра, кому він/вона порозсилав його: членам жюрі чи ще комусь? І треба спитати у членів жюрі, чи отримували вони від міністра цього Вашого листа.

У перебігу дискусії мене прозивали різними словами - і Торквемадою, і псом, і Наполеоном і так далі. Я трактую це як вияв свободи слова, який дозволяє тим, хто це казав, продемонструвати свій дискусійний рівень. Однак я не можу подарувати втручання в мою приватну сферу. Всі копії листа, які могли бути розіслані (наприклад, з міністерства в журі для подальшого з'ясування), надсилалися винятково для інформації, а не для оприлюднення. На оприлюднення я не давав згоди в жодній формі.

Hiermit erkläre ich, dass ich mein von 81.223.88.163 AT AUSTRIA WIEN WIEN SPEEDNET-CAFE WESTBAHNHOF GMBH gesetzwidrig veröffentlichtes Schreiben an diese Adresse nie abgeschickt habe. Dies ist mein offizielles Statement für die österreichischen Ermittlungsbehörden.

На допомогу австрійським детективам заявляю, що на адресу 81.223.88.163 AT AUSTRIA WIEN WIEN SPEEDNET-CAFE WESTBAHNHOF GMBH я мого листа, який тут незаконно опублікували, ніколи не надсилав. Прошу розцінювати це як мою офіційну заяву.

Diakuiu redaktsii za opryludnenia IP-Adresu "asdf". Konstatuiu shcho tsia liudyna abo ne maie vlasnyi internet abo uzhe duzhe dobre zrozumyla, shcho zrobyla i shcho tse ie. Shche odna dobra prychyna shchob vyiavyty spravzhnu identychnist "asdf", ale tse - ochevidno - uzhe sprava avstriska.

Панове, аби не було звинувачень на адресу редакції, подаємо географію допису аноніма під ніком asdf , в якому, на думку дописувачів, було порущено право приватності:

81.223.88.163 AT AUSTRIA WIEN WIEN SPEEDNET-CAFE WESTBAHNHOF GMBH

yupi,

"...то "в реалі" це перетвориться на перекрикування і мордобій."

Ну, знаєте: не рахуйте дискутантів дикунами, будь ласка.

Tak, przede wszystkim, broń nas Panie Boże przed głośnym powiedzeniem tego, co szepczemy do ucha. Dla debaty publicznej i dla standardów w świecie intelektualnym, o wiele lepiej, jeśli niczego nie będzie się mówić głośno. A już najlepiej zamykać się przed niebezpiecznym światem w kółkach wzajemnej adoracji w redakcjach, uczelniach i instytutach naukowych, gdzie do woli pielęgnować można samochwalstwo, a z podwójnych standardów robić towarzyską cnotę.

Шановні анта-, прота- та інші гоністи, не забувайте, що дискусію розпочато тут, на zaxid.net, який має можливість анонімного коментування, отож немає сенсу вимагати підписуватися справжніми іменами. Це лише провокує перехід від фактів до особистих наїздів та перевтілення. Шановний ТГ, на жаль, цього не розуміє, що дуже ускладнює захист його позиції, яка послаблюється обернено пропорційно кількості його дописів.

Ідея про перенесення цієї дискусії в "реальний простір" жахає. Якщо сидячи перед монітором ще можна структуровано і зважено викласти думку, то "в реалі" це перетвориться на перекрикування і мордобій.

Цілком і повністю підтримую пана Таріка Амара й приєднуюся до його заклику. Тут уже все сказано.

Непогано було б довести до відома п. В.Т. Сулима,

як хтось від його імені коментує.

Це нагадує курйоз на:

http://www.lvivpost.net/content/view/2098/112/#comment-434

prodovzhennia:

b) Iakshcho uzhe tut shche pysaty, to NE pid psevdonymom, ale vlasnym imenem.

c) V tsiomu vypadku: Ti khto zaras vydkryto pysatymut: Bud laska, sovsim IHNORUVATY vsi dopysy pid psevdonymamy. Voni uzhe maiut buty vyklucheni. DO Z-NET: prokhannia, tut i v tsiomu sensu moderuvaty i opublykovaty tilky tsykh iaki mozhut i khochut nesty vidpovidalnost dlia vlasnykh sliv.

d) Tezh do Z-Net: NE prokhannia ale vymoha: Nareshty opublykuvaty tsylyi IP Adres "asdf". Hai vin/vona vidpovidaie za svoieho/soiu povedinku.

Pislia "asdf" i zvazhaiuchi shche ras na ton tsiei "diskusii", ia shche ras proponuiu vsim:

a) ii zakryty ta perekhodyty do vidkrytoho zustrichu v realnomu prostori. Bude nekomfortna, ale i iedyna nadia na bilsh vidpovidalnyi sposib komunikatsii.

просто, а Вашу вчительку математики, бува, не Кавка звали? ;)

BAR-Celona,

Ви смішні - зі своїм "калом" та медпрацівниками...

2 просто:

**"ДОСЛІДНИКИ КАЛУ" - а кому, як не їм, завдячуємо своїми аналізами та діагнозом, коли фізично нездорові.**

Я радий, що Ви знайшли якісь втіху у Вашому занятті. Лише не паплюжте медпрацівників порівняннями зі собою

ось цитата з листа Тимофія:

Meine Übersetzungen, aber auch wissenschaftliche Arbeiten sind kreativ und einwandfrei

Тимофію, а Ви казали в цій дискусії, що оцінка перекладу є, суб,єктивною справою. Мабуть не для всіх перекладів....

Панове, та перед нами Наполеон, правда обмеженй літературним таки простором... Тимофію, я Вас боюся... направду, помилуй Боже мати Вас за недруга....

Отепер, нарешті, Тимофію, браво! asdf привів дискусію до цілком нової якости. Насправді, все значно серйозніше, навіть ніж у проблемному листі Гавриліва. Зі зною багато хто у "Кабінеті" провадив розмови на тему цієї дискусії. Хто не розуміє, після asdf - все інакше. Особисто для мене - це справжня переоцінка цінностей. Так само, як зміна оптики в погляді на цю дискусію, в погляді на євроінституції. Позірно монолітне середовище, яке дуло щоки від власної важливости, дорослішай!

І скидайте, нарешті, маски. Знаючи, хто чим дихає, й так впізнаєш майже усіх.

"ДОСЛІДНИКИ КАЛУ" - а кому, як не їм, завдячуємо своїми аналізами та діагнозом, коли фізично нездорові.

Вітання всім.

Ледь не випадає перепроситися за свою відсутність.

Всього не перечитував - слідкую за своєю "інтелектуальною гігієною". Лякає затятість і стервозність деяких дописувачів.

Я не знаю чим має завершитися ця дискусія, врешті, я не знаю, чи вона взагалі завершиться :)

Просто підсумую враження: Тимофій нещадно, безжально, ретельно і назавжди розправився із самим собою....

У Леся Подерев,янського в одному творі фігурують "ДОСЛІДНИКИ КАЛУ" - теж ретельні і pflichtbewusst....

До

Володимир Кам'янець,

наразі не відкривається "Обгрунтування жюрі" - Die Begründung der Jury (Urkundentext). Дивно.

http://www.deutscheakademie.de/preise_gundolf.html

І завше мусить стояти оце Lemberg..? Як тоді бути зі Станіславом чи Катеринославом?

Нарешті дискусія виходить на фінішну пряму. Не чекав появи "витоку" приватної кореспонденції. Цей факт засвідчує, що люди, котрі брали участь в роботі австрійського журі і виступали в ролі експертів - не є людьми із західною ментальністю і західною мораллю. В їхній країні це підлягає покаранню як кримінальний злочин. Отже, особа, котра оприлюднила публічно приватний лист, не трактує українців як людей, на яких поширюються цивілізовані європейські закони. До нас можна стосувати будь яку поведінку, нам можна нав'язувати будь що. В їхніх очах ми "унтерменші". Тепер ми дійсно маємо право спитатися у австрійської пані міністер чи це така офіційна позиція Республіки Австрія?

Ich betrachte dies als noch eine Mißachtung meines Landes und dessen Bürger, die auch die beiden Jurys mit ihren Entscheidungen demonstriert haben, indem sie keine Analyse der ins Uktainische übersetzten Werke, keine einzelne Umfrage unter ukrainischen Lesern unternommen haben, und dem ganzen Land "den besten Übersetzer aus dem Deutschen" aufgezwungen haben. Das oben Gesagte richte ich als meine persönliche Anfrage an die F.-Gundolf- wie auch an die I.-Bachmann-Preis-Jury.

An asdf

Die Veröffentlichung des privaten Briefs von T. Havryliv ist noch ein Beweis dafür, dass die Geschichte mit den beiden Preisvergaben von Anfang an nicht transparent und manipulativ abgewickelt wurde. Dass Sie dies unter einem Nicknamen gemacht haben, ist noch ein zusätzlicher und vielsagender Beweis dafür. Außerdem haben Sie das mit gutem Wissen dessen gemacht, dass diese Tat in der EU, nicht aber in der Ukraine, strafrechtlich strafbar ist.

Майже Петрівні:

Бачите, Петрівно, опубліковувач міг опублікувати фрагмент листа, тоді юридично справа була б плутаніша. Для того, щоб він опублікував увесь лист, довелося його стримувати і тримати на десерт, а останньої миті швидко змусити до відповіді, щоб йому не вистачило розуму поставити фрагмент.

Майже Петрівні:

Ви допомогли окреслити третій блок питань для круглого столу - "Преміювання як інструмент культурної політики і політики загалом".

Майже Петрівні:

Що це Мартін Полляк - стверджуєте, завважте, Ви, не я. Якщо це так, як Ви стверджуєте, ну то син вартий свого батька.

Я від початку і до кінця писав і пишу як Тимофій Гаврилів. Я не пишу анонімок, не пишу листів без підписів, не плету інтриг, не живу в кулуарах і кулуарами, не приховую своїх вчинків, не плазую, можу до міністра будь-якої країни писати листи на рівних, у почутті власної гідності.

є такий класний жидівський анекдот, коли якийсь перехожий підходить до двох на вулиці і прислухається до їхньої розмови. Постоявши з годинку, махає рукою і з фразою "Ай, не морочте мені голови!" - іде геть.

Майже Петрівні,

Мене не цікавить Юрко Прохасько. Мене цікавить колоніалізм, який виявився у цьому конкретному випадку, і, крім колоніалізму, ще давніша доба - Середньовіччя. Я ще раз кажу: ніхто не нав'яже мені, людині мислячій, яка живе в XXI ст., а не в добу обскурантизму, мильної бульбашки в ролі культурного героя.

до Таріка:

А я прийду на круглий стіл. нік - це не спроба сховатися, Тимофій насправді, як чудовий стиліст, багатьох впізнає і без імен.

а на круглому столі всі і познайомимося :-)

і, сподіваюся, не позабиваємося.

Майже Петрівні:

Ви викрили себе. Твердженням "фрагментів цього листа" Ви наперед хочете звільнити призвідника від відповідальності. БО ОПУБЛІКОВАНІ НЕ ФРАГМЕНТИ ЦЬОГО ЛИСТА, А ВВЕСЬ ЛИСТ, ВІД ПЕРШОЇ ДО ОСТАННЬОЇ ЛІТЕРИ, і я це відразу й охоче визнав - саме для того, щоб не було тепер, після такого проколу, спроб "відмити" себе і своє, нехай анонімне, проте і саме тому нечесне обличчя.

ой, Тимофію. так це ж уже тиждень ясно, куди Ви хилите, звинувачуючи Мартіна Поллака у всіх смертних гріхах і не бажаючи визнати, що присудження премій - річ суб"єктивна. і завжди на кожного нагородженого знайдеться більша чи менша громада невдоволених. (Ви часто згадували Єлінек. Багато австрійців були задоволені її преміюванням? отож бо). а життя ще довге. і премій башато. бажала б усім отримати- таки свою.

Якби це сказав я, мене б хор лобістів і аферистів звинуватив у чергових інсинуаціях. А так це сказали Ви, Майже Петрівно, хто перебуває в хорі. Тож ще раз Вам дякую.

Якби це сказав я, мене б хор лобістів і аферистів звинуватив у чергових інсинуаціях. А так це сказали Ви, хто перебуває в хорі. Тож ще раз Вам дякую.

Do "Maizhe Petrivna"

1) Bud laska, pidpyshit vlasnym prysvishchen. Tut stalosia dosit pohanoho cheres nikiv. Pidpysaty vidkryto abo movchaty - tse zaras, ia zghaduiu, tut vybir. Ia spodyvaiusia shcho vy vse take pyshite.

2) Vy ne maiete ratsiu: Iakshcho TH adresuie list do Ministera, Ministerky, abo i tsilyi Miniterstvo, vid toho SOVSIM NE vynykaie shcho tsei list ne pid zakhistom zakonu. Ia shche ras vymahaiu kinets takykh spekulatsii, iurydychne ekspertne provyrannia, opryludnennia IP Adres "asdf" i zakoni naslydki.

Майже Петрівні:

От-от, Петрівно "показали членам журі". Це вже ближче до справи - дякую Вам, що дописуєте цю історію. Ви зробили те блискуче, на що я чекав, щоб хтось розумний це сказав.

до ТГ:

"6. Мій лист адресований федеральному міністрові."

це вже, даруйте, не "приватна" кореспонденція, бо стосується вона державної справи і спрямована в державну установу. і очевидно ж із листом ознайомили членів комісії. і мабуть. лауреата. тому перетворювати оприлюднення фрагментів цього, відомого не тільки пані міністер, листа на кримінальну справу - некоректно.

Це опублікування - остання цеглинка. Ввесь час заанґажована особа не з України відстежувала дискусію. Їй дуже залежало на тому, щоб до хору дискредитацій і відволікань внести свою лепту, бо їй ОСОБИСТО невигідне і, можливо, згубне для її іміджу і кар'єри встановлення фактів. Проте на все свій час. Коли цей час наблизився, я подав цій людині в дописах кілька сигналів, які змусили її вийти з темряви на світло.

7. Мою гідність обурило вперте колоніальне нав’язування мені культурних героїв. У ньому я продемонстрував, що тільки в царині українсько-австрійських зв’язків маю що сказати і показати. Я не дозволю перетворювати себе на аборигена, якому колонізатори нав’язують мильну бульбашку. Такий дискурс неприпустимий ні в сучасному світі, ні тим більше в Європі. Якби я не мав гідності, я б сидів тихо і шепотів у кулуарах.

8. Крім цього, був також лист, в якому я називав дюжину українських перекладачів, але не мав напоготові їхніх бібліографій.

9. Людина, яка це опублікувала, порушила українське, австрійське й міжнародне законодавство. Вона - боягуз, і тому сховалася за псевдо.

1. Лист, який оприлюднив asdf, вирваний з контексту інших кореспонденцій і поміщений в цілком новий, емоційно наелектризований контекст.

2. Лист містить факти, так само, як і моя стаття "Потьомкінські села".

3. Оприлюджувач "забув" поставити дату, коли надіслано цього листа. З тексту видно, що його надіслано після, конкретніше в лютому 2009 р., коли я готував матеріал.

4. Лист існує лише в електронній формі і відсилався з моєї приватної електронної скриньки, захищеної стосами законодавства.

5. Лист написаний у відповідь на непробивне мовчання, відтак на неможливість що-небудь з’ясувати.

6. Мій лист адресований федеральному міністрові.

то не тільки львівське, а таке дуже галицьке: називається заздрість. а ще, послуговуючися словником церкви - гординя. коли хтось з якогось дива вважає, що кращий за інших. насправді ж, кожен мав би робити те і стільки, скільки може, а не постійно підраховувати своє відносно чужого. в нашому світі бракує любові. на жаль. то така матерія, якої в 40 років навчитися вже пізно. а боротьба за "справедливість" без любові не має сенсу. по-моєму.

то не тільки львівське, а таке дуже галицьке: називається заздрість. а ще, послуговуючися словником церкви - гординя. коли хтось з якогось дива вважає, що кращий за інших. насправді ж, кожен мав би робити те і стільки, скільки може, а не постійно підраховувати своє відносно чужого. в нашому світі бракує любові. на жаль. то така матерія, якої в 40 років навчитися вже пізно. а боротьба за "справедливість" без любові не має сенсу. по-моєму.

то не тільки львівське, а таке дуже галицьке: називається заздрість. а ще, послуговуючися словником церкви - гординя. коли хтось з якогось дива вважає, що кращий за інших. насправді ж, кожен мав би робити те і стільки, скільки може, а не постійно підраховувати своє відносно чужого. в нашому світі бракує любові. на жаль. то така матерія, якої в 40 років навчитися вже пізно. а боротьба за "справедливість" без любові не має сенсу. по-моєму.

Ні, тільки чоловіки.

а в вас у львові всі такі?

Я маю лист того, хто це опублікував, - гаразд: нібито того, хто це зробив. Якщо буде необхідність і можливість, я його перекладу українською й опублікую - і тоді, повірте, волосся нам усім стане дибки.

Я не можу цього зробити на власний розсуд. Але без цього не буде тієї вирішальної цеглини, яка завершить творіння рук її будівничих. Тієї цеглини, яка розставить усе на свої місця, аби нічого вже не заважало позаемоційно присвятитися фактам і явищам.

Я закликаю захід.нет у цій, з погляду права особливій, ситуації назвати країну і - по можливості - місто, звідки надійшов допис, і тоді наш кримінальний роман - цілком за Аґатою Крісті - можна бути завершити, щоб перейти до тих речей, задля яких я написав статтю.

В Україні кажуть: "Якщо Господь хоче когось покарати, то відбирає розум". Розгортання дискредитаційної кампанії у відповідь на викладені факти засліпили дискредитаторів до такої міри, що в своєму шалі вони далі і далі котилися похилою площиною, доки опинилися нарешті в кримінальній пастці.

остання вихідка прибічників прохаська - звичайне цькування. "ми про вас все знаємо, в нас свої люди у міністерстві і, звичайно, у львові. довго не протримаєтеся." літературна мафія кажете? ось воно як усе хитро закручено у львові. ну а австрія, звичайно ж, основний львівський форпост.

треба буде потиснути руку Тимофію при зустрічі.

Абсолютно очевидне бажання певної групи дописувачів перевести все обговорення на базар, на особистості, на будь-що, аби закрити його, або дискредитувати автора. І ця група робить вигляд, що не бачила в стаття таке речення: Йдеться про те, що премію присуджено за тексти, яких немає.(передбачливо виділене автором грубим шрифтом).

Але факт "на ліцо" - відсутні безпосердні преміювальники і САМ - пан лавреат :) А доки тут офіційно не з'явився лавреат, його мовчанка розцінюється, як визнання обґрунтованості статті. Бо пан Тимофій, як на мене, такої відповіді заслуговує. І громадськість (як перекладацька, так і германістична) разом з ним.

An asdf:

Darf ich Sie mal fragen, wie dieses Schreiben in Ihre Hände geraten ist? Ich hoffe schwer für Sie, Sie leben nicht in Deutschland oder in Österreich. Das was Sie getan haben, hat nach der europäischen Medienrechtslage (geschweige von den Datenschutzbestimumgen der EU) schwere rechtliche Konsequenzen. Hoffentlich haben Sie eine gute Rechtschutzversicherung oder viel Geld.

Do Z-Net:

Tut stalosia uzhe shchos potentsyne kryminalne i duzhe seriosne: Iakshcho "asdf" disno opryliudniv privatnu korespondentsiu TH, todi ia vymahaiu shchob zaras oboviaskovo opryliudnyty IP-Adres "asdf." Taka povedinka musit buty sanktsionovana. TH tut pyshche pid vlasnym imenem. Pro abo za ioho posytsiu - nikhto maie moralne abo chysto formalne pravo opublikuvaty ioho lystuvannia bez ioho dosvilu. Tse sovsim ne zhart abo drybnystia. Iakshcho tse disno stalosia, todi naslidky musiat buty.

Oskilky tsia diskusia shche tryvaie, nova proposytsia: Pyshit zaras uzhe vsi bez niku i pid spravzhnym prysvishchem. Niky maiut deiakyi sens, ale tut voni tilky pomahaiut tsym iaki khochut sebe vesty bezvidpovidalno.

2 YMKO:

:):):)

Дякую! Нарешті зявились позитивні емоції у цьому обговоренні!

Давно пора змінювати стиль обговорення! А ще краще ПРИПИНИТИ його тут! Але ТГ явно проти цього, а проти нього не попреш!

Це просто:) якась затяжна гра у "good boy" - "bad boy"! А той, хто скаже, що "bad boy" - "good boy", той сам "bad boy" стане!

An: asdf

Dies habe ich in gekürzter Form auch in meinem ukrainischen Beitrag erwähnt, dass der Bluff meine Arbeit entwürdigt. Sie haben nichts Neues mitgeteilt, jedoch gegen die Gesetzgebung grob verstoßen - und zwar aus Gier und aus Angst.

2 найманець:

світла думка) альтернативний круглий стіл) фанклуб проти фанклубу) стінка на стінку) кастети, розочькі, інтелігентно вибиті зупкі)

і все це на мості... і воєводи наші - ТГ та ЮП. боротьба світла й темряви.... ну і далі посюжету)

:)

Sic!

Das stammt aus meiner von der Gesetzgebung geschützten Privatkorrespondenz mit der österreichischen Behörde (!) - zu jedem Wort stehe ich. Ich wollte den Kontrast zeigen und habe ihn gezeigt - das war meine erste rasche Reaktion, um die Behörden, die stumm sind, auf den Bluff aufmerksam zu machen und die Details zu erfahren. Die österreichischen kulturellen Vertretungen haben mich um meine Publikationen angefragt.

виходячи із кількості дописів тут, напрошується питання: а коли, панове, Ви знаходите час, аби займатися перекладацькою та так званою "посередницькою" діяльністю???? така частка онлайн-часу в креативному процесі, мені б точно була завадою (проте відразу виключаю будь-яку креативність свого характеру:)

і ше:

хлопці-дівчата, може таки зустріньтесь десь на пиві, де гучно і тьмяно (щоб світло не освітило вашої шляхетності), і де вас в обличчя ніхто не знає (пром. райони для прикладу), і з"ясуйте таки раз і назавше, в кого молодші/інтелектуальніші/наівніші дівчата у фан-клубі - бо власне зовні воно так і є...

щодо суми у 20.000 Є - то це надто дешево, і не вартує оцієї гри. задумайтеся, і перекладайте далі, хто як вміє і може!...

Для когось я пес, для когось інтелектуально відважна людина, для когось просто людина - я все приймаю. Все, що Ви кажете, говорить про Вас більше, ніж про мене, і за ці відкриття я Вам дякую. Ви, як Ви самі кажете, "зірвалися з ланцюга" і спробували накинути мені на початку дискусії "діагноз" за те, що я виклав факти, а Ви їх не спростували. Ви розкрутили жорна особистісного, в яких Ви себе мелете і мелете.

Ich habe viel mehr für die österreichische Literatur getan, als ich hier aufzählen kann. Meine Übersetzungen, aber auch wissenschaftliche Arbeiten sind kreativ und einwandfrei - Sie können die Vertreter der genannten Institutionen und ukrainische Experten befragen, Sie müssten Gutachten einholen. Da es sich um die höchste Auszeichnung und Anerkennung des Staates handelt, sehe ich in der jetzigen Preisverleihung die Entwürdigung meiner Arbeit und Bemühungen um die österreichische Literatur in der Ukraine.

Mit freundlichen Grüßen,

Dr. Tymofiy Havryliv, geb. 1971, wohnhaft in Lviv, Ukraine.

Zahlreiche öffentliche Vorträge und Vorlesungen zur österreichischen Literatur in der Ukraine;

Zwei große Abhandlungen zur österreichischen Literatur: „Identitäten in der österreichischen Literatur des XX. Jahrhunderts“ (deutsch) und „Form und Figur. Österreichische Literatur der Zweiten Republik“ (ukrainisch);

Jahrelange erfolgreiche Zusammenarbeit mit Österreich-Kooperation, KulturKontakt, ÖAD, IWM, IDM, Institut für Germanistik der Universität Wien, Österreichisches Kulturforum Kiew, CCN Graz.

Über 300 Veröffentlichungen, darunter rund die Hälfte ist der österreichischen Literatur gewidmet;

Entdeckte für den ukrainischen Leser Georg Trakl, Thomas Bernhard Ferdinand Raimund und Johann Nepomuk Nestroy, deren Werke von mir ins Ukrainische übersetzt und in einer Reihe von Buchveröffentlichungen vorgestellt worden sind;

Übersetzte ins Ukrainische Raimund, Nestroy, Rilke, Trakl, Roth, Broch, Lavant, Celan, Ausländer, Bernhard, Ransmayr, Gruber, Mayröcker u.a.;

Initiator der Gedenktafeleröffnung für Georg Trakl in Grodek (Horodok) und für Joseph Roth in Lemberg (Lviv);

Begründer und Herausgeber der Übersetzungsreihe „Österreichisches Theaterstück des XIX. und XX. Jahrhunderts“;

Begründer und Herausgeber der in der Ukraine erscheinenden „Studien zur österreichischen Literatur“;

Sektionsleiter für österreichische Literatur am Forschungszentrum für europäische Literaturen des Taras Schewtschenko Literaturinstituts der Nationalen Akademie der Wissenschaften der Ukraine in Kiew;

Veranstalter zahlreicher internationalen Tagungen zur österreichischen Literatur, Seminare und Übersetzung;

Freiwilliger Berater der Österreich-Bibliothek in Lviv;

Sehr geehrte Frau Bundesministerin!

Verwundert über die diesmalige Vergabe des Österreichischen Staatspreises für literarische Übersetzung, möchte ich Sie über meine Leistungen zur Popularisierung der österreichischen Literatur in der Ukraine in Stichworten informieren und Sie einladen, zu vergleichen:

Виникла метафора про пса (чи то псів), який був на ланцюгу довший час, а потім зірвався і гавкає й кусає усіх, хто на зустрічній дорозі попадається. Щастить уникати укусів тільки тим, хто біжить з ним в одну сторону.

Прикро...

Чи не пора зупинитись?!

Темрява вразлива тоді, коли потрапляє на світло.

закінчення

Не плутайте горох з капустою. Припиніть істерику і трохи більше респекту до дискутантів, бо ВИ своїми коментарями і приниженнями іншихсправляєте про себе шокуюче враження.Абсолютно відштовхуєте. Охолоньте.Вибачте, може Вам це боляче і неприємно, але мені теж неприємно це писати. накипіло.

Do TH

...Тим часом Мар'яна виклала ФАКТ. Таких фактів більше, зокрема й з перекладами з німецької. Варто Мар'яні, яка мала відвагу назватися своїм ім'ям, викласти черговний ФАКТ для таких, як IP, які їх уперто не хочуть бачити,

Послухайте, та не думайте, що ви один мудрий, а всі дурні! Мар"яна виклала свої ФАКТИ, які немають нічого спільтого з тією темою, яку ВИ зачепили. У Мар"яни ідеться про ЯКІСТЬ ПЕРЕКЛАДУ,а у вас, що ошуканець Прохаско обдурив Австрію, Німеччину і Україну.

Оце так читаю чобі це все, і думаю - та добре, що в принципі якась така дискусія точиться. Задумуємося над принципами, над етикою, починаємо згадувати, що маємо і чого не маємо, демонструємо громадянську відвагу, любов до правди.... Тепер важливо одне - щоби у ці дебати не включився сам ЮП, бо тоді все перекинеться на надміру особисте. Загалом - марнота все це. Правосуддя і справедливість ніколи не були ідентичними, то чому це має бути по-іншому в перекладацькій сфері? Головна проблема дебатів у тому, що ніхто з дебатантів не бачив статуту організації,котра надає премію, ані протоколів засідання чи заключення про присвоєння премії. А коли бракує юридично обгрунтованого фактажу, коли судження базуються виключно на поданні преси, то дискусія залишиться абстрактною.

Відмовлятися від нагороди? А на якій підставі? Бери, коли дають! Це ж премія не від організації австрійських терористів чи под. Уявіть собі - перекладач усе життя гарує, щось видає, щось не видає, щось іде гірше, а щось краще, але все - у поті чола, і то за порівняний мізер... То хто би став відмовлятися від такого промінчика щастя? Навізо йому заздрити? Хай має!

Ой, щось я надто багато пищу. Краще піду покопаюся в інтернеті, пошукаю якоїсь стипендії або нагороди, на яку можна податися. Від цього щанси щось отримати більші, ніж від дебатування. І вам всім теж раджу !

Leben und leben lassen :)

От вирішив почитати дискусію, а тут відповідь на неї http://zaxid.net/article/36687/

От вирішив почитати дискусію, а тут відповідь на неї http://zaxid.net/article/36687/

Преса - то сила! Добре, що в нас свобода слова!! Цінуймо її..!

А ось, як бачите, прецедентів чимало - тим паче в нашому суспільстві.

http://www.ft.com/cms/s/0/6845fba2-d612-11dd-a9cc-000077b07658.html

2 ТГ:

дякую за відповідь, буду з нетерпінням чекати заходу. організаційні штуки розумію, тому прошу уточнити: кого з компетентних осіб з України запрошено на дискусію? кого з австрійців запрошено? представники яких іноземних культурних установ, українських вдавництв та міської влади будуть запрошені? хто модеруватиме захід?

власне, з організаційної точки зору, Ви вже маєте мати такий список. якщо ж ні, то дата має бути іншою.

Дякую

Тимофію, вражений Вашою інтелектуальною відвагою та твердим бажанням дотиснути тему до кінця. Окрім круглого столу безумовно потрібна увага західної преси.

Справа майже унікальна для Львова, я б сказав.

Успіхів!

До Ymko:

Проблема в тому, щоб організувати щось, потрібно певний час, інакше буде не розмова, а улюлюкання. Зустріч відбудеться до кінця цього місяця. Я радий, що випадок набув такого широкого розголосу, що "хоч греблю гати". Проміжної мети публікація, як Ви таким чином визнаєте, досягла, зокрема, й завдяки Вашим дописам.

2 ТГ:

якщо вже повертатись до суті, то я, наприклад, не бачу перешкод для проведення круглого столу. Західнет дає прес-центр, охочих взяти участь - хоч греблю гати. То у чому проблема? Може, у тому, що ігнорувати питання у коментарях легше, ніж вживу?

ymko,

я Вам назвуся, коли з'явиться стаття в іноземній пресі.

Тоді зможете і зняти маску з себе.

Приєднуюся до запитання ymko. Бо у-лю-лю-лю приходять і відходять, а просто присутній тут просто завжди. Хочеться зати, з ким спілкуєшся.

Колись таким чином, тільки іншими технічними засобами глушили "Свободу", доводилося ввесь час підправляти, щоб вийти зі смуги шуму і повернутися до суті. Змінилися технології глушіння, проте, на жаль - і це найприкріше, - не відійшло бажання глушити - улюлюканням, недоречними питаннями й коментарями, втягуванням в особистісне, а потім закидами в особистісному. Згадана тут "Вандея" не пройде. Зараз така пора - очищення. Місто очищається від снігу і бруду. В нашому галицькому болоті відбувається un petit меліорація.

У якому видавництві чекає на друк, а заразом і як довго вже, "Людина без властвостей" Прохаська?

Не знаю достеменно, але чула, що з Критикою якісь домовленості були.

Володимире,

зважаючи на те, що у Вас, улюлю та мене однаковий початок айпі, то можна визначити квадрат та пошукати.

Маю питання до ymko: а хто такий (-а) У-лю-лю-лю[/b[b]]-лю!?

Маю питання, а хто такий "просто"? Чому би не розсекретити себе, якщо Ви такі певні своєї позиції?

Дякую!

До Олі Сидор маю те саме питання, що й Просто.

Приклад, який навела Мар'яна Кіяновська, дуже важливий, на відміну від "улюлюкання". "Улюлюкання" - це, очевидно, єдиний арґумент "улюлюкачів", які все ще сподіваються "заулюлюкати". Тим часом Мар'яна виклала ФАКТ. Таких фактів більше, зокрема й з перекладами з німецької. Варто Мар'яні, яка мала відвагу назватися своїм ім'ям, викласти черговний ФАКТ для таких, як IP, які їх уперто не хочуть бачити, як відразу почалося "улюлюкання". Позаяк сучасні "улюлюкачі" не мають радянських глушилок, то мусять отак улюлюкати.

Ну, і найцікавіше - хто редактор?

Ну, як до чого. У якому видавництві чекає на друк, а заразом і як довго вже, "Людина без властвостей" Прохаська?

У-лю-лю-лю-лю!

Те, що у Ви У-лю-лю-лю-лю!, видно з Вашого тексту. Могли б і не підписуватися.

До sydorola і просто

До чого тут видавництва? Обидві премії не одноразові, а, здається, щорічні. І невже не можна було дочекатися, коли всі переклади побачать світ? Може, ситуація вигідно склалася? Чи, може, фінансова криза з весняними загостреннями вкупі?

Мабуть, один буде галицький варіант - "Чоловік без властивостей", - адже фігурувало слово "чоловік", на що було багато реакцій по літ. форумах, - і центральноукраїнський - "Людина..."?

Оголошується Круглий стіл, присвячений торжеству найвищої справедливості.

Порядок денний:

1.Скубання лаврових вінків. Публічний демонтаж Ю.Прохаська.

2. Нагородження Тимофія Гавриліва премією ім. Тимофія Гавриліва.

Журі: просто Володимир не Австрієць.

Голова журі: Тимофій Гаврилів.

Всіспраглі хліба і видовищ запрошуються!

Оголошується Круглий стіл, присвячений торжеству найвищої справедливості.

Порядок денний:

1.Скубання лаврових вінків. Публічний демонтаж Ю.Прохаська.

2. Нагородження Тимофія Гавриліва премією ім. Тимофія Гавриліва.

Журі: просто Володимир не Австрієць.

Голова журі: Тимофій Гаврилів.

Всіспраглі хліба і видовищ запрошуються!

Але, будь ласка, з позначкою "в друці"!

А я вже прочитала "в дурці"! Ось що весняні дискусії з людиною роблять! :)))

Так, звичайно.

У моєму випадку зазвичай якраз найбльша пауза починається після закінчення співпраці перекладача з редактором. Тобто затягують видавництва з якихось своїх виробничих (фінансових)причин.

Чи це означає, що "Людина без..." вже десь так років з 10 (мінімум) лежить у видавництві з якихось своїх виробничих (фінансових)причин.[/i]

Так у якому видавництві тепер лежить "Людина без властивостей" Прохаська? То що в Україні буде кінець кінцем дві "Людини без властивостей"? Ю.Прохаська і О.Логвиненка?

Якби мені зараз треба було подати кудись свою біографію зараз, я спокійнісінько вказала би там "Суботика", бо здала його у видавництво ще в липні.

Але, будь ласка, з позначкою "в друці"! Так це ся робит.

Я сама з яким хочеш видавцем посварюся ;)

Перекладачем у австрійського посла був і п.Прохасько!

Із коментаря п.М.Кіяновської випливає: вона довго працювала над оригіналом перекладу, переписуючи його. Переписати - це ж не просто відредагувати. А завершилося усе сваркою. І похвально, що через переклади п.Сидор не свариться жоден редактор із жодним видавцем.

Я ставлю себе не "в приклад", а на місце Юрка. Якби в період від січня 2007 року (коли закінчились мої дебати з кальварійським редактором і ми дійшли остаточного компромісу) і до лютого 2009 року (коли переклад Ґенацино врешті-решт з"явився в книгарнях) мені довелося подавати кудись свою біографію, я з чистою совістю і не задумуючись включила би в неї цю книжку. Якби мені зараз треба було подати кудись свою біографію зараз, я спокійнісінько вказала би там "Суботика", бо здала його у видавництво ще в липні. Чи моя вина, що папір подорожчав?

У австрійського посла!

до Просто:

але ж ідеться про працю перекладача загалом (це щодо Сидоролі). а вона власне і складається зі спрівпраці з редакторами і видавцями. і часом дуже залежить від цієї співпраці. Редактора не треба було б, якби все було аж так просто. На те й редактор - щоб виправити і вдосконалити текст. А видавець мав би бути оперативним. А що не є - так це ж біда загальна нашого книговидавництва. І хто скаже, що я "не в тему" - хай жбурляє каміння

sydorola,

а хіба йде обговорення Вашої співпраці з видавцями? Чи Ви ставите себе в приклад?

Як загадали вже Кучму... Якщо я не помиляюся, то Прохасько був один час перекладачем при президенті Кучмі. Чи я помиляюся?

до просто:

Оце вже точно ні! У моєму випадку зазвичай якраз найбльша пауза починається після закінчення співпраці перекладача з редактором. Тобто затягують видавництва з якихось своїх виробничих (фінансових)причин.

Чи не є причиною того, що так довго не виходять переклади Прохаська, саме довга дорога переписування оригіналу редакторами. Може, редактори заповільно працюють? Чи він як Кучма, на першій версії вчиться..?

Мета публікації - встановити момент істини із австрійською премією і домогтися прозорості як норми в подібних ситуаціях: як то із різними нагородами, так і ширше - загалом у суспільному житті. Оскільки премія державна, то заплямованою "літературною корупцією" виявилася репутація держави Австрії. З тієї держави й питається. Але Австрія взяла "лікарняний" в отоларинголога...

Відповідь: ані жодним! Вона собі як перекладала, так і перекладатиме, викладатиме, писатиме, видаватиме ( плюс за якісну роботу отримуватиме визнання). Це я до того, що публікація жодним чином не шкодить саме професійній репутації перекладача. Їй, себто репутації, зашкоджує щось, що йде не з-зовні, а від самого перекладача ( скажімо, його невміння, незнання, неоковирність, недбалість).

Дописувачу ІР на репліку -" Чи Ви вважаєте, що це усе не знищує у фаховому середовищі людину, професія якої переклад?" Вибачте, що вклинююсь із відповіддю й тим паче порадами у не мені адресоване запитання, але... Вдихніть, заплющіть очі, порахуйте до 10 . А тепер подивіться самі: яким чином "усе це" має чи може знищити у фаховому середовищі людину, чия професія переклад?

Prochaskiw pereklad "Bezkonecznoji istoriji" Ende redaguwala ja, chocza u wychidnych danych figuruje inszcza luduna. Pracia nad cym perekladom stala pryczynoju mozlywo jedynogo za wse zyttia mogo konfliktu z Marjanoju Sawkoju (wydawcem). Pro te, JAKY CE NEJMOWIRNO POGANYJ PEREKLAD, i pro te, szczo ja ne rozumiju, jak Jurko Prochasko, widdajuczy taki pereklady wydawciam, prymudriajetsia maty take niczym ne zatmarene perekladacke renome, ja bagato rozmowlala z Marjanoju Sawkoju, Olenoju Haletoju i Bohdanoju Matijasz. Ne choczu buty holosliwnoju. Bazajuczym mozu udostupnyty wersiju neredagowanogo ("syrogo") pereklady Jurka Prochaska - i widredagowanyj mnoju tekst. Pisla redaguwannia Jurko napolig na wnesenni wyprawlen, z jakyumy ja ne mogla pogodytysia - jak redaktor, tomu (wnaslidok konfliktu) tam stojit prizwyszcze luduny, jaka faktyczno zrobyla literaturne redaguwannia "Neskinczennoji istoriji" pisla wnesennia Jurkom wyprawlen. Natomist ja POWNISTJU PEREPYSALA JOGO PEREKLAD ENDE. Ja wdiaczna Tymofiju za te, szczo win zrobyw. Wlasne, pryblyzno te same zbyralasia zrobyty ja, ale oskilky ja faktyczno ne figuruju jak redaktor "Neskinczennoji istoriji", meni bylo duze neprosto zrobyty ce z etycznych mirkuwan. Z powagoju do uczasnykiw rozmowy - Marianna Kijanowska.

„Can Tiggers fly?“ asked Roo.

„Yes,“said Tigger, „they're very good flyers, Tiggers are. Stronry good flyers.“

„Ooh!“ said Roo. „Can they fly as well as Owl?“

„Yes,“said Tigger. „Only they don'nt want to.“

Нащо так багато букв?

Ви не сприймаєте мови фактів, то поспілкуймося мовою думок!

Ви кажете, що маєте думки і що вони у Вас інші. Це добре, що є думки. Нічого лихого, що вони інші.

Моя думка:

"Людини без властивостей" немає.

Ваша думка:

"Людина без властивостей" є.

Принесіть мені книжку Р.Музіля "Людина без властивостей" у перекладі лауреата, і я умлівіч погоджуся з Вашої думкою!

Панове Фарисеї, пані Словоблудки!

Ви висловлювалися, висловлювалися і висловилися.

Життя відроджується з післязимового болота.

Жаби починають кумкати, рослини рости.

Зеленіє листочок, і біліє пелюсточка.

День довшає, ніч коротшає. Невдовзі день стане дуже довгим.

what a gorgeous discussion. as far as i got, all ado is about 20 000 euros. i wonder if this t. gavryliv is handsome. because, let us say truth, y. prokhasko undoubtedly is.

чи закодовані?

Ну що це ви Наталя пишете, що австрійці не розуміють української - от дивіться: і Гандке і Єлинек чудесно висловлюються по-українськи. Може вони якісь зашифровані?

ПАНОВЕ! Схаменіться. Ви й не помітили, як дискусія перейшла у сварку штибу "а чого його, я не мене?". Так по-галицьки, так по-українськи.

Один аргумент, що вигулькує то тут то там, геть сміхотворний:"Австрійці не володіють українською і тому було дуже дивно читати в їхніх інтервю: Чудовий переклад на українську Юрка Прохаська... А звідки ви про це дізналися? Як оцінили якість перекладу?" Ще десь бачила писанину про те, що австріякам українська кирилиця - це те саме, що арабська. Тому - підсовуй, що хочеш. Атож, наївні вони, довірливі, піду-но по томик Шевченка, як сказала знайома, відвезу в Австрію, скажу, що Ґьоте переклала...

О,знову про те в кого більший (доробок)! От "Нескінченна історія" Міхаеля Енде в перекладі Ю.Прохаська має аж 557 сторінок. Мої діти зачитуються.

О,знову про те в кого більший (доробок)! От "Нескінченна історія" Міхаеля Енде в перекладі Ю.Прохаська має аж 557 сторінок. Мої діти зачитуються.

За коментарем вище:Австрійці не володіють українською і тому було дуже дивно читати в їхніх інтервю: Чудовий переклад на українську Юрка Прохаська... А звідки ви про це дізналися? Як оцінили якість перекладу? Відповідь проста - їхнім провідником у Львові був сам Юрко.

Перекладацтво, критика його та навколо нього - річ до-о-осить суб'єктивна. Читаючи цю дискусію, час від часу ловила себе на думці, що в її основі лежить звичайнісіньке "чому його, а не мене". Але мене змусив написати один аргумент, який нав'язливо вигулькуює то тут то там - ось як в коментарі, що його тут цитую: австрійці не володіють українською мовою. А ще десь писанули, що для австрійського журі кирилиця - те саме, що арабська. То виходить, сидять довірливі австріяки, чекають, кого б то нагородити - що їм принесуть - і на тім спасибі. Які там експерти! Бачать, що щось надруковано, то й добре. Як сказала сьогодні знайома, візьму томик Шевченка, поїду в Австрію, скажу, що Гьоте переклала... :)

На превеликий жаль, лауреат Ю.Прохасько, не той метр, - не та величина і п.Андрухович з усіма пасажирами Потягу76, в якому Протагоніста вважають найкращим "австрійським" перекладачем" - якого мали б знати П.Гандке, Е.Єлінек, чи місцева професура в особі п.Зорівчак та п.Сулима. А імена тих, хто вшанував його із-за кордону, кажуть нам рівно стільки, скільки про них свідчать переклади із переліку лауреата.

Оце вам й усі міжкультурні відносини, шановні...

Ні, ані про якість, ні про етику, а про кількість перекладу! Тобто про обсяг! В кого більше? Розмір має значення! Шо нє?

Так уся ж ця катавасія не про якість, насправді, а про етику

про якість перекладів!!!!

Не маю переконання, що круглий стіл зараз начасі. Хай би вляглись пристрасті. Тай з ФАКТАЖЕМ не густо. Крім цього, ІР хотів би взяти участь. Але ж не в робочий час:))

"Дуже тішуся, що отримую цю нагороду ще відносно молодим чоловіком, що маю охоту і силу втішатися тим, що вона мені принесе. Радію, що ця втіха і охота споріднені з тими, які відчуваю, коли беруся до нового перекладу. Бо ця нагорода - це не тільки знак визнання, а й щось, що побільшує радість від життя і до життя. Це взагалі прекрасна пара: охота і вдячність. Одне дає змогу йти далі, а друге - роззиратися і озиратися назад", - резюмував Юрко Прохасько.

КОГО НЕ РОЗЧУЛЯТЬ ЦІ СЛОВА?

А говорити на к.столі про що - про премії (укр. та іноземні), про Прохаска, про якість перекладів, про ТГ ?

Таа.......... цілком погоджуюся з РП ;-)

РЕАЛЬНА проф. Зорівчак не відмовилася б після самовисування.

Ні, по зрілім міркуванню від ролі модераторки таки відмовлюся, бо не гарантую своєї повної об'єктивности. Мушу визнати, що Володимир Трохимович має рацію: вміє той Прохасько зачарувати, і не лише "студенток мовних курсів і журі у Відні"...

Та й навіть "Симпозіум на тему образу української літератури у Німеччині і німецької в Україні" проходив! Щоправда як закритий захід.

Петер Гандке12-03-2009 21:09,

Тоді це майже "Наруга над публікою"! :-)

Нема на Вас студентського театру з п. Христиною Назаркевич.

ТГ підсумок 12-03-2009 16:22

ТГ підсумок 12-03-2009 10:09

Як важко сказати правду! Досить її сказати публічно, і її смикатимуть і пересмикуватимуть, доки від неї нічого не залишиться.

Байдуже, хто це писав насправді. Якщо це жарти, то не етичні і навіть провокативні. Втім, і за таких умов важить те, ЩО написано. Дискусія все-таки буде в захід.неті - ближче до преси і висвітлення. На кафедрі перекладознавства можна серйозно обговорювати переклади, концепції художнього перекладання, тоді РЕАЛЬНА Роксоляна Петрівна справді буде найвідповіднішим модератором.

Не здивуюся, якщо хтось зараз напише під ніком "Юрко Прохасько" :-)

Ну якщо вже сама Роксоляна Петрівна візьметься модерувати..... тоді міжнародний розголос гарантовано.

Невже хтось справді повірив, що це писали В. Т. Сулим і Р. П. Зорівчак? Не піддавайтесь на провокації.

Бо "йой" до певної міри має рацію: навряд щоб академічні фахівці переймалися преміюваннями перекладачів. Міськрада навіть відгукнулася, а германістів з ЛНУ публічно не видко. ЛНУ то славиться перекладознавством, але передовсім кафедра проф. Р.П.Зорівчак. З іншого боку германісти преміювання, вочевидь, підтримали - адже це непересічна подія і відбувалася вона у дзеркальній залі, здається. "Транзит" же також готувався в стінах ЛНУ.

Поки що так само, як і Протагоніст, хоча, крім мого, пішли й офіційні запити австрійських інстанцій.

Пропоную шановному панству зустрітися для проведення круглого столу на кафедрі перекладознавства. Гадаю, студентам буде дуже повчально прслухати таку плідну дискусію між колегами. Радо візьму на себе роль модератора зустрічі.

прошу автора статті сказати шо там чути з Австрії. Чи відповів хтось із жюрі на поставлені у зверненні питання?

Просто:

"Невже то дійсно пост В.Т. Сулима?"

До Просто:

Не знаю. Бачу, що написано, як і Ви.

Про якого це "психоаналітика-психотерапевта" згадка?

Невже то дійсно пост В.Т. Сулима?

Йой - от Ви йойкаєте, але не можете спростувати жодного слова В.Т.Сулима! Під моєю статтею таких йойкань, як Ваше, можливо, півтори сотні. Скільки б не було йойкань, вони не спростують жодного факту. Пощо йойкати і ховатися за йойкання?

Львівці:

Захід.нет надає свій конференц-зал. Участь не тільки можна, а й бажано взяти всім, кого зацікавить проблема. Про дату і час я писав - їх буде повідомлено.

До такої хвилі, вочевидь, ще далеко:

http://www.day.kiev.ua/271099/

Донецьк, кажуть, - новий український П’ємонт..?!

То коли і де круглий стіл? Чи можна буде брати участь усім кого цікавить ця тема?

Ховайся хто може. Якщо вже Сулим прийшов, то дискусія явно плавно набула загальнонаціонального виміру. От тільки цікаво, цо ма пєрнік до вєтрака. Відколи це наші університетські германісти почали цікавитися художньою літературою та її перекладом. Хіба преміями і плітками

То коли і де круглий стіл? Чи можна буде брати участь усім кого цікавить ця тема?

Чомусь наш галицький мачо, який здатний зачарувати і студенток мовних курсів і журі у Відні, тут не з'являється. Мабуть вже вкотре вдається до платних послуг нашого добре знаного у Львові психоаналітика-психотерапевта. Хоча й сам вже давно психоаналітик і, мабуть, користається цими навичками для нейтралізації суперників.

Ну а текст про весну неперевершений у своїй цинічності - нічого не бачу, нічого не чую, далі пишу для молодих емоційних інтелігенточок.

То коли і де круглий стіл? Чи можна буде брати участь усім кого цікавить ця тема?

Лише до тих дописувачів, які поставили в межичассі питання до мене особисто. Даю відповідь:

ТГ підсумок 12-03-2009 10:09

Як важко сказати правду! Досить її сказати публічно, і її смикатимуть і пересмикуватимуть, доки від неї нічого не залишиться.

Не варто тут моралізувати, не варто втягувати все нових і нових персонажів... Прохання до пана Ю.Прохаська: дайте нарешті відповідь, що Ви переклали? Що то за список Ваших перекладів і, що з нього вийшло друком, що у видавництві, що у Вашому компютері, а що тільки у Вашій голові?

А про це запитайте у нього самого: чи він врахує у своїй науковій праці факт відсутності перекладів, за які присуджено премії. Цікаво, що він узагалі аналізує з твочого доробку письменника та перекладача п.Прохаська? А чи, може, він просто омине перекладацький доробок лауреата!? Можливим є все, як бачите...

А в чому облуда Дубасевича?

У вас, звісно, облуди немає.

Ваша позиція єдино чесна, справедлива і можлива...

Гречно дякую. Але мені абсолютно байдуже, що для Вас краще, а що гірше... Кожен говорить за себе, або ж - по-мушкетерськи.

А виводити з кризи - то це правильно він радить. Якщо спеціаліст високого класу, то чому ж не застосувати свої знання на благо батьківщини, нехай і з Відня. Але п.Дубасевич взявся "оспівувати" Галіцію та її сучасних літератів. І також правильно робить. Кожному своє. Але ж краще без облуди!

Зрештою, тут по черзі дісталося всім: від Андруховича з Полляком починаючи і Романом Дубасевичем закінчуючи.

Висновок: найліпшим моттом для цих "пошуків справедливості" через особисті образи опонентів буде НЕ ЗРАДЬ БІЛЕ!!!

З чим автора можна і привітати.

Кожен-бо сам пише книгу свого життя, чи не так, Тимофію?..

Помилкове у вас враження.

Зрештою, як хочете гадати, що для мене краще, а що гірше - то прошу дуже. Тимофій також знає, що Прохаськові КРАЩЕ писати чи говорити в інтерв'ю для німецької преси.

Прочитайте те, що написано: Тимофій Гаврилів рекомендував Романа Дубасевича на стипендію тому, що той його "задобрив".

А тепер радить йому виводити Україну з кризи, бо Дубасевич із ним НЕ погодився.

Таке враження, наче Ви, "непросто", вимагаєте від п.Тимофія "фактів про профнепридатність п.Подоляк і зловживання стипендіями п.Дубасевича." Ви б краще спростували перелік перекладів п.Прохаська!

І взагалі, Дубасевич, певно, наступний кандидат на ваше "розвінчування", оскільки потрапив до Відня тільки "задобряючись перед всіма, зокрема й переді мною" (див. пост ТГ Дубасевичу Роману12-03-2009 09:49). То що ж ви, Тимофію, виходить, тка ваша "кулуарна об'єктивність"? Досить вас "задобрити" - і ви рекомендуєте кандидата на стипендію. Досить з вами не погодитися - і ви випльовуєте усе це публічно...

То про яку "об'єктивність" ви говорите?

Це тепер звучить так само пародійно, як заклик "Не зрадь біле!"

До ТГ12-03-2009 13:05

Та в тім і різниця між вами і Юрком.

Бо у вас, скажімо, нема жодного сумніву, що Ірину Подоляк належить звільнити з роботи за те, що вона у робочий висловлювала думки, які НЕ збігалися з вашими (див. пост ТГ12-03-2009 09:31), а Роману Дубасевичу треба спочатку вивести Україну із кризи, перш ніж важитися перечити вам.

ne kaminj,

перегляньте також есей Т.Гавриліва "Не зрадь біле!". Не зашкодить...

http://www.prostory.net.ua/ua/texts/5-texts/116-2008-09-27-11-13-50

Пане Тимофію, Ви марно апелюєте до львівської влади, мера і його підлеглих. Культура цього міста вже давно нікого не турбує: замість читалень, книгарень, бібліотек - кнайпи, народні гуляння (пиво з шоколадом), деградація... якщо вже навіть самі інтелектуали поводяться доволі сумнівно.

2 ТГ:

Інша цитата з Прохаська (це суцільний цитатник):

Звісно, тепер Ви не теж не перейшли на сосбистості)

Інша цитата з Прохаська (це суцільний цитатник):

"Про духове і моральне нічого не згадую, бо чуюся в цих сферах дуже і дуже ненадійно, і тому там ніяковію".

"...і стає прикро за жалюгідність людської натури і за цивілізацію, яка так нівечить натуру ту іншу, а ми все одно на ці уклади годимося і навіть переважно добровільно вважаємо своїми..." ах, яка влучна, гарна і мудра цитата з Прохаськового есею по сусідству. Панове коментатори, вже прочитали? Там ми/ви всі... задумайтеся хоч на хвилю прочитання, перепочиньте перед новими нападами люті/істерики. а може навіть вдасться заспокоїтися...

Панове, я не знаю жодної іншої статті на захід.нет, яка б могла зрівнятися з цією за рівнем емоційності та непримиренності. Ще можна згадати статтю про жидівську кнайпу і реакцію ї.

Ми є свідками важливого історичниго моменту!

мушу визнати, що знаходжуся в абсолютному захопленні від шаленого драйву дописів тимофія, особливо останніх. насправді маємо справу з чимось набагато більшим - деконструкцією всього галицького міфу "інтелігентної кави і бруківки", порахунком з галицькою вандеєю.

браво!

(ваш тракль, перше видання, був для мене першим дійсно інтенсивним зануренням у австрійську літературу.)

мушу визнати, що знаходжуся в абсолютному захопленні від шаленого драйву дописів тимофія, особливо останніх. насправді маємо справу з чимось набагато більшим - деконструкцією всього галицького міфу "інтелігентності, кави і бруківки", порахунком з галицькою вандеєю.

браво!

(ваш тракль, перше видання, був для мене першим дійсно інтенсивним зануренням у австрійську літературу.)

мушу визнати, що знаходжуся в абсолютному захопленні від шаленого драйву дописів тимофія, особливо останніх. насправді маємо справу з чимось набагато більшим - деконструкцією всього галицького міфу "інтелігентності, кави і бруківки", порахунком з галицькою вандеєю.

браво!

(ваш тракль, перше видання, був для мене першим дійсно інтенсивним зануренням у австрійську літературу.)

Herr Prochasko hat auf dieser Seite soeben einen Beitrag veröffentlicht, der nichts dementiert, sondern alzu durchsichtig den Herrn Havryliv als psychisch Kranken brandmarken will. Pfui! Diese Intellektuellen schreiben für die "Zeit"? Spiegel TV soll kommen!

für die Aussenstehenden:

Mit dem Autor habe ich Herrn Jurko Prochasko gemeint, der sich als "Autor" wähnt und die totalitären Techonologien gegen die Unbequemen einsetzt! Pfui!!!

"in psychisch Kranke", wenn's leicht geht.

Sie verwandeln normale und geschätzte Menschen, die Ihnen nicht bequemen, in die psychisch Kranken - Sie sind ein Erbe des sowjetischen Totalitarismus!!!

До Романа Дубасевича

Що це за чергова маячня про особисті порахунки? Щодо української культури. Ви прекрасно знаєте західний світ. Ви прекрасно знаєте, які високі критерії висувають там для здобуття премій, відбувається опитування експертів, проводять фаховий аналіз тощо. У нашому прикрому випадку в української громади ніхто нічого не питав. А для чого питати в цієї бідосі? Вона буде тішитися як пес паскудний черговою подачкою. Це зневага держави і її мешканців, а ніяка не умовність.

Ще мущу нагадати. В той час, коли п.О.Забужко декларує своє принципове невизнання Державної премії імені Тараса Шевченка, п.Ю.Андрухович знімає свою кандидатуру після визначення лауреатів, серед яких його прізвища не виявляється. У кожного свої принципи!!!

Sie verwandeln normale und geschätzte Menschen, die Ihnen nicht bequemen, in die psychisch Kranken - Sie sind ein Erbe des sowjetischen Totalitarismus!!!

Прикро єдине, що дискусія ведеться на підставі чуток, шляхом зведення особистих порахунків і різкого зниження самого рівня. А відтак розщеплює і без того нечисленне і вразливе середовище і недофінансоване. Де кожен, кожен з учасників є цінним і важливим, і де всім, а найбільше українській культурі залежить, на тому, що робить інший.

homo homini lupus, collega collegae lupissimus. Nicoho novoho pid nebuju

Щодо висвітлення конфлікту у міжнародній пресі. Звісно ж, він не матиме масштабів Помаранчевої революції, коли тоді всі між. інформагенства змагалися за першість подачі інформації. Тому зараз найоптимальнішим варіантом була б відповідна стаття найавторитетнішого і, як там кажуть, великого українського письменника Юрія Андруховича. Він частий гість радіо- та газетних редакцій. Адже йдеться навіть про тристоронню літературну оказію. Хоча б та ж газета "Die Zeit", яка радо друкує статті самого Ю.Прохаська. Перед тим як потрапити до нім. та австр. інформагенств, новина повинна спочатку пройти через Інтерфакс, Укрінформ, Уніан тошо. Що ми маємо наразі: Публічну заяву О.Забужко оприлюднила єдина газета, "Газєта по-кієвскі" у статті ""Лицемерие" имени Шевченко". Отже, протесту інтелектуальної ланки нема, а поодинокі заяви та декларації інтелектуалів не знаходять підтримки преси, яка мала б ознайомлювати громадськість з громадянською позицією провідних інтелектуалів країни. І наостанок - слова п.Катаріни Раабе, редактора східноєвропейських літератур нім. видавництва "ЗУРКАМП": "Вот я и спрашиваю себя иногда, а где же украинские Эстерхази и Шимборские..." Цікаво, якого рівня тоді такий великий укр. письменник, як Ю.Андруховчи і дещо менший Ю.Прохасько.

І що сфера літератури та культури per se важко підлягає об'єктивації, а суб'єктивність оцінки, вибору є характерною ознакою цих систем. Інша справа, коли особа, яка отримала премію я випадковою, чим Ю. Прохасько аж ніяк не є. На щастя, культура не є спортом, де важать кількісний результат - число написаних романів, монографій, перекладів. Безперечно, вони важливі, але не визначальні. Як на мене, пристрасті спадуть, як тільки переглянути й уважно перечитати умови цієї премії.

Щодо висвітлення конфлікту у міжнародній пресі. Звісно ж, він не матиме масштабів Помаранчевої революції, коли тоді всі між. інформагенства змагалися за першість подачі інформації. Тому зараз найоптимальнішим варіантом була б відповідна стаття найавторитетнішого і, як там кажуть, великого українського письменника Юрія Андруховича. Він частий гість радіо- та газетних редакцій. Адже йдеться навіть про тристоронню літературну оказію. Хоча б та ж газета "Die Zeit", яка радо друкує статті самого Ю.Прохаська. Перед тим як потрапити до нім. та австр. інформагенств, новина повинна спочатку пройти через Інтерфакс, Укрінформ, Уніан тошо. Що ми маємо наразі: Публічну заяву О.Забужко оприлюднила єдина газета, "Газєта по-кієвскі" у статті ""Лицемерие" имени Шевченко". Отже, протесту інтелектуальної ланки нема, а поодинокі заяви та декларації інтелектуалів не знаходять підтримки преси, яка мала б ознайомлювати громадськість із громадянською позицією провідних інтелектуалів країни. І наостанок - слова п.Катаріни Раабе, редактора східноєвропейських літератур нім. видавництва "ЗУРКАМП": "Вот я и спрашиваю себя иногда, а где же украинские Эстерхази и Шимборские..." Цікаво, якого рівня тоді такий великий укр. письменник, як Ю.Андруховчи і дещо менший Ю.Прохасько.

До Романа Дубасевича

Оце все Вами написане називається словоблудством і слинявою зарозумілістю, вибачте вже на слові. Ви, позичивши очі в сірка, одягаєте в словесні шати те, на що вже були дані чіткі й однозначні відповіді. Шкода, що молоде покоління "наших інтелектуалів" виростає з такою надщербленою мораллю.

Цілком підтримую Авторове прагнення до прозорості та дискусії. Однак хотілося б все-таки вивести її з відверто деструктивної, особистісної площини. Адже перепало уже і Андруховичеві, і "читачам перверзивних романів" і т.д. Можна і потрібно критикувати Прохаськові переклади, можна не погоджуватися з його публічною діяльністю, присутністю, стилем і т.д. Але невже для такої освіченої і працьовитої людини як Автора не зрозуміло, що такі премії є умовними завжди.

Як важко сказати правду! Досить її сказати публічно, і її смикатимуть і пересмикуватимуть, доки від неї нічого не залишиться.

Ви мали всі стипендії, які можна мати, навіть з економіки. У такий вік, як Ваш, і за таких можливостей освіти і стажувань, якими Ви скористалися і користаєтеся далі, хоч могли б скористатися й інші (я радив не тільки Вас), Ви б мусили генерувати нові ідеї, давати публікації, переклади, монографії, якщо Ви науковець. Якщо ж Ви економіст, посприяйте Вашій Батьківщині вийти з кризи!

Ви сидите у Відні, на Galizienkolleg, на який Ви потрапили, задобряючись перед усіма, зокрема, і переді мною - я робив подання на Вас. Співкерівниками колледжу є дві дуже поважні особи, які не можуть оцінити перекладів, бо фахівці з інших питань. Є ще одна особа, поки що ми її не називатимемо. Ця особа нібито причетна до подання / до висновків якости неіснуючих перекладів. Про Ларису: Лариса, щоб Ви знали, зробила українську Бахманн.

Як важко сказати правду! Досить її сказати публічно, і її смикатимуть і пересмикуватимуть, доки від неї нічого не залишиться.

Про Ірину Подоляк:

Питання до пана Мера залишається відкритим і гострим: Як людина, не маючи що сказати, вдається до дошкульних образ, використовуючи робочий час, в який їй належало б робити щось цілком інше. Очистьмо наш Головний Дім, і в місті стане світліше!

До Найманця:

Де Протагоніст? Він у Львові, ходить по "потрібних" товариствах, де спростовує викладені факти. Як завжди, кулуарно. Сьогодні захід.нет помістив статтю Протагоніста, де все забалакує у високих, загальних фразах (тепер не буде підозр до сайту в упередженості). Це має бути, очевидно, відповіддю. То чим відрізняється наша культура, наші інтелектуали, наші самопокликані флагмани від наших політиків. Дії останніх тепер більше "на виду", ніж життя "культурних" середовищ?

Романе Дубасевичу, я писав, що якби хотів отримати, то б отримав. Я знаю про всі ці премії і рекомендую для них (а також стипендій), коли змога, інших людей. Сам пишу, перекладаю, для мене далеке все це шумовиння, але коли забагато, про нього треба говорити. Я принципово не використовую знайомств для взаємного і самопреміювання.

Романе Дубасевич, коли Ви прокинулися? Це, що Ви кажете, вже десять разів було сказано, і нічого нового Ви не додали, тільки затягуєте те, що воліє виразних відповідей, а не затягувань. Ви підтверджуєте своє світобачення, де є тільки особистісне, Sippenmentalität.

Власне, через це кляте також арґументи Автора, як одного з найбільших претендентів на подібні відзнаки, залишають по собі дивний осад. Адже, якщо Прохасько "аферист", то він у нечесний спосіб привласнив собі те, що належить іншому. Але хіба такі премії "належать" наперед? І хто, якщо відкинути покійних та менш відомих, міг би бути тим "Іншим" в сучасній українській культурі? І хто, як не суб’єктивний загал може це визначити? Будучи одним з тих небагатьох, Авторові справді вартувало б набратися терпіння, бо його власна близкість до такої відзнаки надто вже несмачно контрастує з його критикою, а ще більше, на превеликий жаль, з низкою примітивних коментарів і відвертого знецінення, які вона спровокувала. Всі питання до австрійців, які, без сумніву, будуть вражені форматом дискусії. Одна з найнижчих точок падіння галицького інтелектуального середовища, адже йдеться про спробу, нехай і рафінованого і освіченого, але тим небезпечнішого контролю того, що контролю не підлягає. Чи ображався б Міро, якби присудили премію Маґрітові? Хіба дилетант не розуміє умовності таких відзнак. Сьогодні у цій ситуації опинився Ю. Прохасько, а хто завтра?

У нашому випадку справа складніша, адже йдеться про недискредитовану премію недискредитованої країни. Премія, на яку автор статті як ніхто також міг би претендувати. Як і згадані Попович, Логвиненко, Лариса Цибенко та багато інших. Утім отримав Юрко, заслуги якого у справі популяризації австрійської літератури й культури заперечити справді важко. Чи мав Прохасько якісь інші важелі впливу на Австрійське міністерство культури, крім своїх перекладів та активності, які неминуче тягнуть за собою контакти і певну популярність? Чи хтось сумнівається у тому, що саме комбінація першого та другого і є визначальною? І що так є, було і буде у цьому світі, де існують симпатії, антипатії та суб’єктивні оцінки? То у чому ж справа?

До якого висновку мав би прийти такий "круглий стіл"? Висловити догану гр. Прохаськові Юркові за незаслужено отриману премію і аферизм? Абсурд, адже з поданої інформації випливає, що самоподання є неможливим і навіть суто формально, навіть з урахуванням незавершених речей, Прохасько такі критерії виконує. Ще абсурднішою виглядає спроба встановлення справедливості й об’єктивності у цій царині, яка неминуче приведе до ґротеску як не до трагікомедії, першого акту свідком якої ми стали. Чи наше суспільство має досвід „об’єктивації“ таких премій? Смію стверджувати, що має - усілякого ґатунку "державні" премії, звання "державних", "заслужених" артистів у колишньому СРСР мали і мають фатальні наслідки для культурного життя країни і, на жаль, як бачимо, свідомості її громадян. Спроби ставити під сумнів досягнення таких лауреатів виглядали ще жалюгіднішими, адже йшлося про премії, від яких честю було відмовитися.

Можна, звісно, вимагати максимального оприлюднення деталей процедури присудження премії (що, на щастя, зробила чиясь твереза голова), можна скликати круглий стіл з експертами чи вимагати щиросердного зізнання, каяття Ю. Прохаська, його громадського осуду і т.д. Але проблема залишиться: як оцінювати мистецтво (а літературний переклад є один з його видів)? Чи людство спромоглося на вироблення абсолютних критеріїв його оцінки? Чи тоді за його відсутності доречно застосовувати до нього такі критерії як справедливість? Покликання на мораль саме у цій справі є пасткою і надто вже нагадує....

До Віденця

Шановний, якщо переклади не мають бути опубліковані, то звідки поважна комісія має довідатися про їхнє існування і тим більше оцінити їхню якість? Хіба що претендент на премію дружить з членами комісії, то може за горнятком кави все до деталей оповісти. Тим більше, що йдеться про переклади на українську мову. Чув лише про двох австрійських спеціалістів, які добре володіють українською. То хто з них був допущений до письмового стола Юрка Прохаська?

Ага, Ymko, то Ви ще волієте відповідей, навіть після того, як сама Катерина Юріївна написала?! Я не можу Вам розповісти про всю ґрандіозну технологію від початку і до кінця, я виклав її фактажно намацувальну частину, частину частини. Технологія мусить саморозповістися - а я колись напишу спогади або роман на основі цього інтерактивного трилера.

гарний спосіб уникати відповідей на прямі питання, браво)

Sehr geehrter Prosto,

Ich habe nur festgestellt, dass der Text auf Wikipedia nicht eindeutig ist. Was nicht weiter tragisch ist, Wikipedia ist ja schliesslich nicht das Mass aller Dinge. Ich bin mir sicher, dass man die genauen Richtlinien vom Ministerium anfordern kann. Die Kontaktinformationen finden sich ja über die Links, die ich gepostet habe.

Verehrter Wiener,

Staatspreise sind keine Übersetzerstipendien.

Die hervorragende Übersetzung von Dorin Daume liegt doch als Buch vor.

Die Formulierung "sollten während der letzten fünf Jahre in Buchform erschienen sein" ist nicht gerade eindeutig und kann unterschiedlich ausgelegt werden. Es ist auf jeden Fall kein "muss". Es könnte heissen:

a) das es noch nicht veröffentlich sein muss

b) das es vor mehr als fünf Jahren veröffentlicht worden sein kann.

Ich habe aus diesem Grund extra geschrieben, dass es in Wikipedia stand, weil ich nicht sicher bin ob diese unklare Formulierung vom Autor des Wikipediaartikels stammt. Auf der Seite des Ministeriums findet sich keinerlei Information, ob die Übersetzung als Buch veröffentlicht sein muss, oder nicht.

Die Übersetzungen sollten während der letzten fünf Jahre in Buchform erschienen sein.

http://de.wikipedia.org/wiki/%C3%96sterreichischer_Staatspreis_f%C3%BCr_literarische_%C3%9Cbersetzung

Для зацікавлених:

http://mycityua.com/articles/high-life/2009/03/10/085321.html

An Lemberger

Der Preis wird vom Ministerium für Unterricht, Kunst und Kultur vergeben. Auf der Homepage findet man auch mehr Informationen dazu:

Österreichischer Staatspreis für literarische Übersetzung

Z: Auszeichnung hervorragender Übersetzung eines umfangreichen Einzelwerks oder eines Gesamtwerks

D: 2 Preise zu je ˆ 7.300

V: Übersetzungsbeirat

E: keine Bewerbung möglich

K: Prosa, Lyrik, Dramatik, Essays unter Ausklammerung von wissenschaftlicher Literatur, Sachbüchern oder Trivialliteratur; Übersetzung zeitgenössischer österreichischer belletristischer Literatur (vor allem Werke lebender AutorInnen) in eine Fremdsprache bzw. Übersetzung eines fremdsprachigen Werks der zeitgenössischen Literatur ins Deutsche; unabhängig von Wohnsitz und Staatsbürgerschaft der ÜbersetzerInnen (Übersetzung in eine Fremdsprache), österreichische Staatsbürgerschaft der ÜbersetzerInnen bzw. ständiger Wohnsitz in Österreich (Übersetzung ins Deutsche)

T: jährlich

S: Übersetzung

http://www.bmukk.gv.at/kunst/foerderungen/index.xml#a508

Die Zusammensetzung des Übersetzungsbeirat ist

Dr. Katja Gasser

Dr. Peter J. Holzer

Christoph Janacs

Dr. Reinhard Kacianka

Dr. Uta Szyszkowitz

http://www.bmukk.gv.at/kunst/sektion/abt5_beiraete.xml

Laut Wikipedia entscheidet die Jury unter Ausschluss der Öffentlichkeit, die Übersetzung muss noch nicht als Buch veröffentlicht sein und frühere Preisträger kamen sowohl aus westlichen als auch östlichen Ländern - der Verdacht, dass es sich um Almosen für Ukrainer handeln könnte, scheint daher nicht gerechtfertigt.

Для широкоформатного міжнародного розголосу бажана підтримка інтелектуальної громадськості міста або авторитетного літерата, як от, приміром, О.Забужко "публічно задекларувала 'невизнання'" Шевченківської премії.

Що-що, а філософування про незнищенне явно не в компетенції міськради.

Ірині Подоляк:

Ви сміливо можете використовувати жіночий рід. Не розумію, чому Ви цього не робите. До Ваших службових обов'язків належить не "опускати" дискусію в робочий час (!) до неможливого рівня. Ви б могли вийти з конструктивною пропозицією, подати запит (це Ваша пряма компетенція), за який Ви вболіваєте, скликати круглий стіл. Якби Ви зробили бодай останнє, Ви б позиціонували себе в цілком іншому світлі, показавши, що влада міста вміє вивести резонансну проблему в діалог. Але Ви нічого цього не зробили, тільки підлили олії у вогонь.

"Die Zeit"

взагалі-то, сюжет знайомий... і такий людський. коли раптом із бажання встановлення справедливості розпалюється пекло. а вогонь ще довго не гасне. а призвідники стають пострахом або посміховиськом. Тимофію, справді боюся за Твоє психічне здоров"я. В якийсь момент внутрішня пружина може більше не стиснутися - до речі, для Просто, так просто - для інформації: це не образа і не стьоб і навіть не цькування, а доволі щире переживання просто за людину, якою, як Тимофій підкреслює, він є. Тимофію, час зібрати каміння і пригадати собі остаточно, що Ти людина. Щиро!

До не австрійця

Пропонуєте виїхати? Зникаю.Іду підвищувати свій інтелектуальний рівень. Хотілося б скористатись Вашим досвідом ведення дискусії, але, нажаль, не вбачаю тут новаторства.

Шановна ІР

Саме Ви занизили до неможливого рівень дискусії. Ви кинулися в бій, називаючи Протагоніста геніальним, а ТГ фактично літературним нездарою, канібалом та Торквемадою. Отже, чи про примирення Вам ішлося? У мене склалося враження, що Ви хотіли якнайдошкульніше вкусити ТГ, чим вивести його з себе... Вам це вдалося, велика "миротворице". Ще одна Ваша поява і в цьому місті каменя на камені не залишиться...

А хто конкретно цікавиться? "Die Zeit", FAZ, TAZ, "Die Welt", "Die Presse"? Було б добре, якби "кіно було широкоформатним"

До Володимира

І такі, які Ви, знаєте прекрасно, що саме голослівні заяви найдошкульніші.

Шановний Володимире, якби й хтось забув про це, то Ви ж нагадаєте - "А загалом, чому? Як виглядає, це звичний стиль роботи Львівської міської управи." :)

Я не буду робити аналізу праць ТГ, роботу якого сприймаю належно і ціную. Тут ідеться мені більше про етику, в тому числі й міжлюдських стосунків...

До просто

А звідки таке умозаключення?

"абсолютна і повна дискредитація колеги по цеху, аж до знищення"

Це МІЙ висновок (умовивід)з допису, з тону ведення полеміки і коментарів ТГ. Чи Ви вважаєте, що це усе не знищує у фаховому середовищі людину, професія якої переклад? Я в жодному разі не пропоную Вам абсорбувати мої умовиводи.

До ТГ

В деяких мовах є тільки чоловічий рід, в українській є і жіночий, і чоловічий, і середній. Це до форми. Як пропозиція.

А як Ви, Тимофію, хотіли, щоб було -

"ніхто, зокрема я, не ображало і не принижувало" чи як? Це щодо форми:))

Гуморески: і хто б подумав всерйоз, що така скромна особа, як п.Прохасько, важить стільки багато для австрійського чиновництва?

п. Тимофію, тримайтеся! Сюжет тільки-но в зародку!

Анні Остапенко -

Анно! Ваше питання:

Що я буду робити для того, щоб стіл відбувся?

Моя Вам відповідь:

Я буду робити для того, щоб стіл відбувся.

Вас також запрошую. Головне, щоб це не був черговий "міжсобойчик".

Інформація буде оголошена тут і поширена у вигляді афіш і в інтернеті.

Анно, крапка.

Нарешті, Найманцеві:

Боюся, Ви маєте рацію. Мені дуже важко в такому метеоритному дощі було втримувати "генеральну лінію", я намагався це робити, мене стягували, відволікали, лякали, дискредитували, змушували до відповідей. Я відволікався, не лякався і намагався вернутися на шлях.

Мене питали щодо гумору. Розповім Вам дві гуморески, як Ви розумієте, документально підтверджені.

Гумореска перша: На мій запит відповідальний чиновник у Відні відповів: "Зайдіть до мене, поговоримо".

Гумореска друга: Один з тих, кого у Відні нібито бачили поміж тих, хто вносив подання, погрозив мені моїм улюбленим професором віденської германістики, на той час уже покійним: "Якщо він підведеться з могили, він не схвалить Вашого вчинку".

Ага, Ymko, то Ви ще волієте відповідей, навіть після того, як сама Катерина Юріївна написала?! Я не можу Вам розповісти про всю ґрандіозну технологію від початку і до кінця, я виклав її фактажно намацувальну частину, частину частини. Технологія мусить саморозповістися - а я колись напишу спогади або роман на основі цього інтерактивного трилера.

ТГ:

якшо напочатку Ваша мета і була світла, висока і шляхетна, то зараз її такою розпізнати важко - або Ви схибили в інструментарії, або зіграли з блиском тільки напочатку - шо викликає прикрість за сучасний стан "нашого культурного середовища"

....а отаке питання всім ІР-ажресам - (бо іноді вони реалізовують правдиву кількість учасників):

а шо ЮП досі тут не було? а де він? а ніхто йому не дзвонив? шось казав на то все? - ну "цех" же ж живе не поодиноким життям кожного зокрема - певно таки між собою спілкується... - а то пак він не знає, і те все шо тут сказано, сказано йома поза очі. (пробачте наівність - я тільки вчуся ставити питання...)

ТГ:

якшо напочатку Ваша мета і була світла, висока і шляхетна, то зараз її такою розпізнати важко - або Ви схибили в інструментарії, або зіграли з блиском тільки напочатку - шо викликає прикрість за сучасний стан "нашого культурного середовища"

....а отаке питання всім ІР-ажресам - (бо іноді вони реалізовують правдиву кількість учасників):

а шо ЮП досі тут не було? а де він? а ніхто йому не дзвонив? шось казав на то все? - ну "цех" же ж живе не поодиноким життям кожного зокрема - певно таки між собою спілкується... - а то пак він не знає, і те все шо тут сказано, сказано йома поза очі. (пробачте наівність - я тільки вчуся ставити питання...)

ТГ:

якшо напочатку Ваша мета і була світла, висока і шляхетна, то зараз її такою розпізнати важко - або Ви схибили в інструментарії, або зіграли з блиском тільки напочатку - шо викликає прикрість за сучасний стан "нашого культурного середовища"

....а отаке питання всім ІР-ажресам - (бо іноді вони реалізовують правдиву кількість учасників):

а шо ЮП досі тут не було? а де він? а ніхто йому не дзвонив? шось казав на то все? - ну "цех" же ж живе не поодиноким життям кожного зокрема - певно таки між собою спілкується... - а то пак він не знає, і те все шо тут сказано, сказано йома поза очі. (пробачте наівність - я тільки вчуся ставити питання...)

Про культурний Львів є що розповісти...

Тут хтось хотів міжнародного розголосу скандалу. Ну, то міжнародна преса вже цікавиться.

ТГ:

якшо напочатку Ваша мета і була світла, висока і шляхетна, то зараз її такою розпізнати важко - або Ви схибили в інструментарії, або зіграли з блиском тільки напочатку - шо викликає прикрість за сучасний стан "нашого культурного середовища"

....а отаке питання всім ІР-ажресам - (бо іноді вони реалізовують правдиву кількість учасників):

а шо ЮП досі тут не було? а де він? а ніхто йому не дзвонив? шось казав на то все? - ну "цех" же ж живе не поодиноким життям кожного зокрема - певно таки між собою спілкується... - а то пак він не знає, і те все шо тут сказано, сказано йома поза очі. (пробачте наівність - я тільки вчуся ставити питання...)

2 ТГ:

жодним чином не намагаюсь перекрутити ситуацію. я намагаюсь зрозуміти, чому Ваші підходи до її вирішення та висвітлення такі викручені.

наголошую, що моя позиція полягає у тому, що треба вирішувати причини, а не наслідки ситуації. У Вашому випадку, подача інформації має на меті дискредитувати ЮП, а не забезпечити прозорість присудження премій.

Дякую (це швидше відповідь не мені, а всім зацікавленим у вирішенні конфлікту).

Що Ви будете робити для того, щоб цей круглий стіл відбувся?

Де? Коли? Хто, на Вашу думку, має взяти участь у цьому обговоренні?

Дякую

Спробую щастя ще раз, повтрою своє питання:

Тобто, я правильно розумію, що існували ще якісь офіційні листи-претензії до журі та "тих, хто готував матеріали для журі"? До речі, хто ці невідомі? Назвіть прізвища, ми поставимо на них клеймо, хе-хе)

Думаю, громадськість була би не проти побачити документи, які Ви писали до журі та ін.

Зокрема, й маніпулятивний та навіювальний потенціал преміювання. Це дуже й дуже важливо.

До Ymko: А Вам на що я маю відповісти. Ви так хочете перекрутити ситуацію, щоб зробити з мене Протагоніста статті, а Протагоніста автором? Гм...

Моя відповідь Анні Остапенко:

Зробити круглий стіл "Філософія і механізми преміювання в культурі: українська ситуація і міжнародний контекст", де обговорити різн ситуація і спробувати щось зробити. Обговорити функції, роль, потрібність преміювання. Така моя конкретна пропозиція. Одна з можливих.

2 ТГ:

Ви свідомо ігноруєте питання, на які не маєте що відповісти?

До ТГ, спроба третя:

Процитуйте, будь ласка, "відверті ОСОБИСТІСНІ образи й погрози" ІР

Спроба друга:

Тимофію, ви чудовий критик, який помічає стільки недопрацювань різних установ і конкретних людей. Це плюс. У мене запитання: що конкретного КОНСТРУКТИВНОГО ви зробили для того, щоб ситуація покращилась? і які конкретні КОНСТРУКТИВНІ дії Ви пропонуєте для подолання цих недоліків і, звичайно ж, для розрішення конфлікту, що виник?

Дякую

Iryni Podolyak:

В деяких мовах є тільки чоловічий рід, в українській є і жіночий, і чоловічий, і середній. Це до форми. Як пропозиція.

На Вашій посаді Ви повинні налагоджувати, тобто діяти конструктивно, а не деструктивно, виводити розмову на певний рівень, а не опускати її нижче і нижче. "Сидеть-боятся" - звісно, ні. Але дбати про рівень. Краще б було закликати перейти в інший формат. Постійним наголошуванням на дискредитації Юрка Ви - як Вам це не ясно? - його й дискредитуєте!!! Навіщо?

Р.S.Вам, Тимофію, не завадить над стилем попрацювати - кількість перекладеного та написаного не переважує якість. Чи це Вже не мені судити? А, тоді, кому?.. Бувайте, Торквемадо

Назвіть, будь ласка, переклад чи твір Т. Гавриліва, де Вам не сподобався стиль? А так Ваша заява просто голослівна. І такі, які Ви, знаєте прекрасно, що саме голослівні заяви найдошкульніші. А тому серед інтелігентних людей цей прийом заборонений. І те, що Ви звели всю розмову до якихось "розборок", Вам ну ніяк не личить. А загалом, чому? Як виглядає, це звичний стиль роботи Львівської міської управи.

А звідки таке умозаключення?

"абсолютна і повна дискредитація колеги по цеху, аж до знищення"

Ist es denn wirklich schon so weit?

Шановний Тимофію, моєї особистої зацікавленості у цьому немає зовсім. І кожен, хто мене розпізнає, це може підтвердити. Жодним чином Вашу особу ніхто, зокрема я, не ображав і не принижував. Мені неприємно, що люди, які можуть робити корисну справу вдаються до таких методів як абсолютна і повна дискредитація колеги по цеху, аж до знищення, через те, що хтось непрозоро присудив премії - ось і все. Про це - усі мої коментарі, приклади, рефлексії, аналогії, алюзії, фантазії тощо... Ви даєте мені право на власну думку, чи мені "сидеть-бояться"??? Мені не соромно за своє життя. Поки що:))

До ТГ, спроба друга:

Процитуйте, будь ласка, "відверті ОСОБИСТІСНІ образи й погрози" ІР

Тимофію, ви чудовий критик, який помічає стільки недопрацювань різних установ і конкретних людей. Це плюс. У мене запитання: що конкретного КОНСТРУКТИВНОГО ви зробили для того, щоб ситуація покращилась? і які конкретні КОНСТРУКТИВНІ дії Ви пропонуєте для подолання цих недоліків і, звичайно ж, для розрішення конфлікту, що виник?

Дякую

Щойно дискусія наблизилася до більш-менш урівноважено поставленої коми, з'явилася Ірина Подоляк, щоб цьому завадити.

До ТГ:

Процитуйте, будь ласка, "відверті ОСОБИСТІСНІ образи й погрози" ІР

То і я зі своїми культурними питаннями майже за адресою до IP:

http://www.zaxid.net/article/36337/

Гмм..

IP:

Це на якій посаді бажають "латентним канібалам смачного"?

Я Тимофій Гаврилів, Ви, IP, Ірина Подоляк, заввідділом міжнародних зв'язків міськради. Ви домагалися? от я й оприлюднив. Завважте, товариство, ця людина слала мені відверті ОСОБИСТІСНІ образи й погрози. Не дивно, що наші львівські міжнародні стосунки в такому стані!

До IP:

ЦЕ ВИ ЖАХЛИВО НЕДОПРАЦЬОВУЄТЕ, ТОМУ СТАЄТЬСЯ ТЕ, ЩО СТАЄТЬСЯ!!! ВНОСИТЕ ЧВАРИ, ПЕРЕКИДАЄТЕ НА ОСОБИСТІСНЕ - ЯК НЕ НА ПРОХАСЬКА, ТО НА ГАВРИЛІВА, АБИ ЛИШЕ НЕ ДО ТЕМИ!!! ВИ СІЄТЕ І ПІДТРИМУЄТЕ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ У XXI СТОРІЧЧІ!

IP:

Я здогадуюся, хто Ви. Якщо я назву посаду, яку Ви обіймаєте, всім читачам стануть зрозумілими Ваші реакції і Ваша ОСОБИСТА зацікавленість, щоб усе зам'яти. Я не маю слів, які Ви примітивні - втікаючи геть, Ви вдаєтеся знову ж таки до особистісного. Ставлю перед паном Мером і львівською громадою питання: Чи відповідає така людина займаній посаді!!!

На втіху Вам скажу, що маю дві недозбирані папки опублікованих відгуків на мого Тракля. Тут не про це, але хіба Ви розумієте?

Даруйте, але дозволю собі висловити ще кілька "геніальних думок".

якщо Вас зачіпає некомпетентність певних установ або непрозорість у присудженні чогось, то і стаття мала би бути спрямована на це. Так, аби пересічний читач, не знайомих з ТГ та ЮП, зрозумів, що австрійці - бякі, бо не спромоглись на експертну оцінку і не знають, шо в Україні перекладацькій діється.

а так, вибачте, виглядає, як зведення особистих рахунків. і коментарі Ваші це підтверджують.

вопчєм, було би смішно, аби не було так сумно)

Я бажаю усім зацікавленим латентним канібалам смачного, але, сподіваюсь, що ні на основну страву, ні на десерт "ХХХ" Вам не посмакує. Приємного проведення часу. Сподіваюсь, у цьому "спортивному" змагу переможе "достойний". Р.S.Вам, Тимофію, не завадить над стилем попрацювати - кількість перекладеного та написаного не переважує якість. Чи це Вже не мені судити? А, тоді, кому?.. Бувайте, Торквемадо

Тобто, я правильно розумію, що існували ще якісь офіційні листи-претензії до журі та "тих, хто готував матеріали для журі"? До речі, хто ці невідомі? Назвіть прізвища, ми поставимо на них клеймо, хе-хе)

Думаю, громадсьість була би не проти побачити документи, які Ви писали до журі та ін.

Дякую

Так власне ж такі вчинки, як п.Р.Раніцкого, мали б надихнути п.Прохаська на публічний виступ на укр. ТБ!

До ТГ:

"Я пропоную такий формат припинити і продовжити в іншому форматі." "Припинімо цю дискусію і повернімося до фактів."

Може варто припинити не тільки дискусію у такому форматі, але й повернення до одних і тих самих фактів у тому ж форматі? Це вже якесь топтання на місці. Насолода не від просування по процесу, а від самого процесу. Це затягує і віддаляє від конструктивного рішення. Зробіть щось конструктивне!

До Катерини Юріївни:

Дякую Вам за тверезі слова! Кари не прагну і не прагнув, бо не суддя, а людина. Ганьби не прагнув для протагоніста - хіба випливло зі статті. Прагнув лише і прагну, як зробити так, щоб було те найпростіше - трохи прозорості, які б обмежили, якщо не внеможливили маніпуляції не так Протагоніста, а тих, хто в кулуарах вносив подання, прекрасно розуміючи, що і для чого він це робить. Я не можу бути задоволений ані рівнем, ні перебігом дискусії. Буду задоволений, коли буде більше чесности і менше маніпуляцій зовні нами.

Тимофію, дочитала лише до 07.03 до коментарів про Reich-Ranitzki. Подивіться, що цей патріарх робить із незаслужено премійованими і чим приковує до екранів. Ващ допис оприлюднює скандал,який напевне цікавий не лише нам, а й також Stern TV, Spiegel TV та іншим нім. ЗМІ. Висвітліть це у нім. пресі!

http://www.youtube.com/watch?v=KWuinyJgKew

IP - "Запитую втретє і востаннє???"

Відповідаю вкотре:

1. До протагоніста.

2. До тих, хто готував матеріали для журі (вносив подання тощо).

3. До журі, яке побачило рукописи у шухляді на віддалі тисячі кілометрів, але не побачило сотень, тисяч перекладених книжок (у себе під носом).

4. До нас усіх.

До трьох перших питання поставлено одночасно. Ні від кого з них немає відповіді. Для 4) бажана відповідь 1), 2), 3).

Катерино Юріївно,

"Може варто припинити дискусію?"

А чому її варто припиняти?

Ледве здолала всі коментарі за раз...Чого забагато - те нездорово. Думаю, ТІГ може бути задоволений - помилку/ошуканство викрито, принаймні германістичне середовище про них поінформовано.

Шкода, що надалі преміями наших перекладачів не тішитимуть.Зрештою, як і до того.Однак, чого варті такі премії? Більшість премій у всіх країнах у всіх галузях - це суб'єктивні кон'юнктурні оцінки, до них слід ставитися поблажливо, так само, які до слави.Не думаю, що ТІГ прагне кари, досить ганьби.Може варто припинити дискусію?

Уявімо собі: спочатку німці, відтак австрійці, пани Ікс і Ігрек, вносять подання на претендента і дописують не перекладені і/або не видані твори, почасти ті самі, до того ж двічі, замовляють іншим панам Зет і Бета рецензії, зокрема і на ці неіснуючі твори. Я в цьому не бачу, Анно, гумору. В інших речах так, тут - ні.

Значно логічнішою була б крапка, поставлена п.Прохаськом.

Припинімо цю дискусію і повернімося до фактів. Якщо бодай один факт можна було спростувати, чому його не було спростовано? В таких випадках спростовують одразу. Якщо це австрійські й німецькі "друзі" дописують тексти до обох премій для того, щоб було більше легітимації надати їх, то це теж треба назвати. До них питання так само поставлені і вони так само відмовчуються. Навіть якщо дописують, лауреат навіть постфактум двічі скромно мовчить і приймає приписане.

2 ТГ:

- втретє ставлю своє питання: чому Ви не подали листа до журі? і спробуйте краще прямо відповісти, а не витрачати даремно сили на невдалу іронізацію

- ні, як не дивно, не я робила порівняння з Тарасом Григоровичем! І я не на екзамені з літератури, аби Вам відповідати на питання, які не стосуються даної теми.

- знаєте, людині властиво сумніватись... і поглядів на цю проблему, яку Ви зачепили, існує багато. звідси і ставлення людей будуть різними) Що саме Вам у цьому не подобається? :)

До ТГ:

"Я пропоную такий формат припинити і продовжити в іншому форматі."

Двома руками ЗА Вашу пропозицію!

То маю надію, це був Ваш останній коментар і Ви припиняєте обговорення в ТАКОМУ форматі

Шановний Тимофію,

дивно, щоб не сказати прикро, мені, що ви вдаєтеся до маніпуляцій. Це очевидно, що не порівнюю Ю.П. з Шевченком, а вас з Кулішем (не у цьому житті:)А якщо Ви не бачите, то шкода. Говорю у цьому коментарі про конфлікт між талантом і професійною вправністю. Так само, як і Ви стверджуєте, що прізвище Прохасько тут можна замінити на "ХХХ", і тема Вашого допису стосується не персоналії і її "обліко морале", а проблем значно глибших: ви ставите "... етичне (а вже потім естетичне) питання...". До кого ???? Запитую втретє і востаннє. Будьте так ласкаві відповісти мені на це сакраментальте запитання.

п. Анно!

Поділіться своїми фантазіями!

"Можу собі тільки уявити, якою б була реакція на цілий коментар ЮП!"

Шановна Анно,

Ви не зовсім уважно переглянули коментарі. "Мовчанка в такому форматі дискусії" - власне, що мовчанка була ДО такого формату й узагалі до дискусії. Я пропоную такий формат припинити і продовжити в іншому форматі.

Цілком підтримую коментар YMKO і мовчанку ЮП у цьому форматі ведення дискусії! Тут будь-якій букві надають ТАКОГО забарвлення! Можу собі тільки уявити, якою б була реакція на цілий коментар ЮП!

До ТГ:

Вам притаманне почуття гумору?

an Ein Wiener:

- "Verantwortlich" für die Preisvergabe an Herrn Prohasko und die damit verbundene vergiftete Stimmung, die für niemanden gut und hilfreich ist. Egal, ob berechtigt oder nicht! Es gibt nichts zu verheimlichen, oder? Einreichungen und Preisvergaben erfolgen nach Regeln. Einreichunterlagen müssen in schriftlicher Form vorgelegt werden, ebenso Befürwortungen und Empfehlungen. Es zählt nicht, wer, was, wo, jemandem gesagt hat. Eine Jury hat Protokoll zu führen. Verantwortlich sind Einreicher (kaum der Übersetzer selbst, weil nicht gestattet) und Jury. Dann könnte man das ganze Schlamassel aufklären und fertig. Niemand kann zwar (mit Recht!) dazu gezwungen werden, Jury und Ablauf bekannt zu machen, Schweigen verbessert das Ansehen Österreichs in dieser Sache nicht. Oder handelt es sich tatsächlich nur um Almosen, die hier unter uns verteilt werden?

До YMKO:

Не співпадає? В чому? Я в статті навів факти. Не співпадає Ваша думка з викладеними фактами??

ymko,

подумалось-бо, що Ви захотіли оздоровити дискусійну атмосферу.

Ви ж зробили порівняння з Тарасом Григоровичем?

До YMKO:

Тому що редакція кілька тижнів поспіль ПЕРЕД оприлюдненням намагалася отримати в Прохаська коментар, а він усіляко уникав, а потім сказав, що австрійці самі винні, мовляв, не зрозуміли. Першого разу німці "не зрозуміли", другого - австрійці. Що ж це за порозуміння таке? Як так можна бути посередником у культурі? Ваші геніальні міркування, які Ви зараз наводите, вже кілька разів висувалися й обдискутовувалися. Скажіть краще, чи отримував Шевченко за життя премії за ненаписані твори і чи отримував узагалі?

2 просто:

якщо для мене дискусія позбавлена глузду, логічно, що я не збираюся Вас у чомусь переконувати :)

2 ТГ:

ок, але прошу дати відповідь на такі питання: 1). чому Ви підіймаєте цю тему саме зараз, а не одразу після присудження ЮП премії? 2). чому Ви спершу не звернулись до журі премії за розясненнями, навівши їм Ваші докази? Чому не підготовано відкритого листа до журі?

і між іншим, поділ на захисників та противників тут впровадили саме Ви, заперечуючи те, що люди мають право на власну думку, яка не співпадає з Вашою

Можливо, нам допоможе абстрагуватися від осіб об'єднання схожих фактів, бо це, як я розумію, неповторний у своєму вияві, але далеко не поодинокий факт. Тут згадувалися, приміром, "польські справи". Мусимо втриматися від перетворення достойних речей на нові корита. Бо буде ANIMAL FARM.

До YMKO:

Спочатку викладено факти, я їх не вигадав і не взяв з неба. Це був перший крок. Позаяк нічого не спростовано, пора говорити про те, чому так могло статися. Це другий крок. Для цього "чому" потрібно, щоб австрійці відкрили більше, ніж - НИМИ - було відкрито напочатку.

Безглузда дискусія хіба тому, що впровадили поділ на "захисників" і "паплюжників" особи Прохаська, чим Прохаськові власне й нашкодили. На жаль, так буває. А найдужче нашкодив собі Юрко, який заховався і не відповів. Не відповів ДО публікації, не відповів НА ПОЧАТКУ дискусії, не відповів і зараз.

ymko,

якщо для Вас дискусія позбавлена здорового глузду, то може, Ви нас переконаєте в тому, що п.Прохаська ввело в оману жюрі, і він просто ошелешений тим переліком перекладів, які йому приписало те жюрі?

Тимофію, при всій повазі, спочатку треба було зясовувати питання з австрійцями: хто входив до складу журі, хто, кого і на яких підставах висував, чи були інші претенденти і, якщо так, які вони мали доробки - і за кількістю, і за якістю; нарешті, оприлюднити прізвища і відгуки експертів, які оцінювали цю якість.

А вже потім починати цю безглузду дискусію тут.

Хочу підсумувати - ми не доросли до понадперсоналістських дискусій, бо не було жодного спростування викладених фактів. Для того, щоб доростати, мусимо влаштувати зустріч, круглий стіл. Він уже в процесі організації. Австрійська сторона мусить всього-на-всього оприлюднити, хто входив до складу журі, хто, кого і на яких підставах висував, чи були інші претенденти і, якщо так, які вони мали доробки - і за кількістю, і за якістю; нарешті, оприлюднити прізвища і відгуки експертів, які оцінювали цю якість. Це не щось особливе. Так робиться завжди.

IP,

Коли Ви раптом завітаєте до кінозалу для перегляду оскароносного фільму "Читець", то пригадайте, що його переклад здійснено п.Петром Таращуком. Він же й автор перекладу "Листа незнайомки". А ось після оприлюднення премії Прохаську, його заслуг перед укр. перекладом, а відповідно і німецькомовною культурою, якось ніяк не більшає.

Цим подвійним порівнянням Ви ототожнюєте себе з Прохаськом й обоє потребуєте Шевченків і Кадирових, щоб прикрити свою інтелектуальну й етичну наготу.

Ви порівнюєте Кадирову з собою, чим тільки зайвий раз себе "палите". Кадирову, яка виконала сотні ролей!!! Відому акторку!!! Дякую, що Ви нам усім продемонстрували - так красномовно - свої цінності!

До IP:

Ви прирівняли "Кобзар" Шевченка до перекладів Прохаська, ще й у пору Шевченкового ювілею - no comments! Я дуже надіюся, що zaxid.net збереже цей Ваш шедевр для "вічності", для майбутніх дослідників інтелектуального і культурного рівня нашого, себто Вашого середовища. Він такий промовистий! Вам скажу, що Ви, кому б належало стояти над, мислите на рівні: не отримав премії, от і галасує. Це рівень Вашого світосприйняття, тому в нас така країна.

А, може, п.Кадирова грає у "Листі незнайомки" за Стефаном Цвейгом в перекладі Прохаська?

"Давайте звинуватимо Ларису Кадирову, що вона за купу "манюніх" творчих доробків з якогось дива дістала Шевченківську премію!"

А що п.Кадирова грає свої ролі на своїй кухні, чи все-таки її доробок можна побачити в театрах усієї України?

Чи, може, дозволите привести читачів, групу студентів кафедри перекладу і світової літератури до Прохаськової "шухляди"?

Шкода, що у справді герметичних колах ніби то освічених людей відбувається аж так публічне самознищення.

Шкода, що ці кола (як і багато інших, включно з адміністративними) герметичні. Потреба в їхній публічності - нагальна вимога часу. Чи Ви так не вважаєте?

До ІР

Ви, як і ще дехто з дописувачів, протиставляєте Гавриліва Прохаськові і розумієте цю проблему як зведення порахунків чи якесь начебто суперництво і закликаєте: "давайтє жить дружно". А питання геть не в цьому. Прочитайте уважніше саму статтю, а не тільки дописи. А Расевич щодо Возняка мав таку ж рацію, як Гаврилів щодо Прохаська. Тут Ви добре зауважили.

до IP,

виглядає Ви, пане/і, визнаєтеся на німецькомовній культурі і можете порекомендувати для читання німецькі та австрійські твори в перекладі п.Прохаська. От будьте такі ласкаві вказати на якийсь з тих перекладів, які є хрестоматійними і який студенти, та й школярі, вивчають на заняттях, читаючи його по бібліотеках України.

Шкода, що у справді герметичних колах ніби то освічених людей відбувається аж так публічне самознищення. І кожен їх може побачити і оцінити, і посмакувати. Расевич з Возняком, Ви з Прохаськом! Показилися, чи що? Скільки часу, зусиль витрачено на усю цю історійку - абсолютно персонально спрямовану, як я розумію. Для чого? Тільки не кажіть, що Ви шукаєте істину, бо вона у цій ситуації - не у Львові. І шукають її не так. А Прохасько - у Львові. І Ви теж.

Звлаща, не до Прохаська Ваші закиди мусять бути звернуті - ще раз наголошую,- а до мінкульту Австії!Але ж, ні! Давайте звинуватимо Ларису Кадирову, що вона за купу "манюніх" творчих доробків з якогось дива дістала Шевченківську премію! У мене з цього приводу є інша думка : я вправніший/-ша артист/-ка! Я щодня граю свої ролі - точно, вправно! І цих ролей - ой як багато!

Куліш тяжко гарував - денно і нощно - на ниві письменства, перекладацтва, літературознавства, фольклористики, політики, а символом тієї доби стала "манюня" книжечка і абсолютно богемний Шевченко. Можливо, це справді глибокий конфлікт між талантом і професійною вправністю? Однак,очевидно, у цій ситуації для Вас, Тимофію, абсолютно не реально розглянути заторкнуту Вами тему з tego punktu widzenia. У Вас зараз один шлях - іти до кінця. Мушу Вас засмутити - переможців у цій батрахоміомахії не буде.

І тут, не минуло ще й року, як грім серед ясного неба - Ю. Прохаськові присуджено премію ім. І. Бахманн, і, що найбільше цікаво, за ті ж самі неопубліковані переклади. А тому мене дивує позиція окремих дискутантів, які не воліють цього бачити, а переймаються то репутацією лауреата, то закидають ледве не негідну поведінку Т. Гавриліву. І це сумно, бо свідчить про хронічність тієї хвороби, якої не можемо позбутися ще від давніх "добрих" часів.

Премію було присуджено за поширення німецької культури в Україні і відповідно за переклад творів німецької літератури. Тоді, на жаль, лише мало хто з "середовища" міг чи хотів проаналізувати, що більшість із задекларованого доробку справжнісінькі потьомкінські села. Але добре. Проковтнули. Все вщухло, затихло, вляглося. Буває. Та й чи хіба одну премію присуджено несправедливо?

Читаючи останні коментарі, викрики й вигуки, доходжу висновку, що ми все далі й далі віддаляємося від властивої теми статті. У травні минулого року Ю. Прохасько одержав премію Німецької академії мови й літератури. Було гучне святкування, він виголосив цілком непогану промову, йому плескали, його віншували, втішалися столами, що ломилися від кав'яру й червоної риби. (Ще один з німецьких стереотипів: а де ж іще можна наїстися дешевим кав'яром і червоною рибою, як не в Росії? Ой, вибачте, в Україні.)

Не треба з кількома манюніми перекладними книжечками роздувати себе або давати роздути себе до розмірів неправдоподібної, нехай переливчастої і дивограйної, мильної бульбашки. Завжди знайдеться "маніякальний" хлопчисько, якому закортить проштрикнути її швидше, ніж вона лусне сама.

Дискусія про художній переклад потребує окремої, тривалої і фахової розмови, тому я її всякчас виводив за межі дискурсу. Предметом обговорення є ситуація навколо художнього перекладу і - ширше - в цьому сегменті культурного простору загалом.

Тепер уже й друзі винні. Вже не залишилося тих, кого ще можна зробити причетним. Увесь світ причетний, тільки не протагоніст.

а є десь тексти, де аналізуються недоліки перекладів прохаська?

Про глузд.

А, можливо, з глузду зійшов той, хто так "вишукано" переклав Рота? :)))

Мені сподобалися переклади Ю. Прохаська оповідань Юдіт Германн, але про польські переклади цього не скажу. І перекладач він звичайно непоганий. Тільки будь-який хороший перекладач потребує хорошого редактора. А таких катма в більшості видавництв.

А преміями звичайно дорікати не варто. Його премії - це наслідок не його особистих старань, а старань друзів і приятелів. А друзі рідко бувають обєктивними.

Elle цитує

"Юрко Прохасько є одним з найяскравіших перекладачів в Україні не лише з німецької, але й польської мов.

Аналогічне запитання щодо польських перекладів: Де книжки яскраво перекладені ним з польської?

Сприймаю спорідненість свого стилю з Прохаськовим, якщо Elle - це він, як комплімент. Добраніч і Вам:)

до Просто:

Дивно, і знову Ви втикаєтеся непрошено, недоречно і хамувато... Звертання моє стосувалося Тимофія. А Ви його alter ego??

IP, в мене таке враження, що ви з глузду з'їхали. Або ось-ось з'їдете. Даруйте і по раз друґі - на добраніч.

IP

Ви знову вигулькнули? Пораджу Вам міняти не тільки Elle на IP, а й стиль, бодай трішечки. Ви ж дискредитуєте і "палите" себе. Ось Ваші перли про себе:

"ця людина безсумнівний талант,як Прохаско",

"гіпотетична маячня, яка все ж погано пахне".

Тож шановний: я втомився і йду спати. На сон скажу Вам вкотре, не я Вас, а Ви себе дискредитували. Факти Вас дискредитують. Репутація? Завтра я Вам про неї щось скажу. На добраніч.

Вони є, вони й були. Пригадую, з приводу з памятником в Одесі шеф однієї поважної німецької редакції зауважила якось, що якби не Катерина ІІ на Україні, то у своєму розвиткові ця (о)країна відставала б ще так на пару століть. Це коли українці відкрили рота, що, мовляв, вона тут не така однозначна історична постать.

А.І., я з Вами погоджуюся. Справа навіть не в панові С. чи панові П. Йдеться про те, щоб нагороди не були способом маніпулювання і втручання в українське культурне життя, нав'язування і творення нам героїв, будування для нас потьомкінських сіл, відтак закидів, що в нас вони є. Наш, умовно кажучи, аферист, робить промоцію їхньому, в віддяку їхній нашому. Що варті такі відзнаки, якщо вони замінили і "ошляхетнили" радянське корито?

"Якби відкрити тамтешні шафи, з них би повивалювалося не менше різних скелетів."

Пане Тимофію, пишіть-пишіть... Скелети із шаф, як перли з мушлі..!

Belle de Jour10-03-2009 19:52,

як бачите, не варто дискутувати з коментаторами, як нема про що - з Вами я і не дискутую. :-)

Цим дописом автор, на жаль, не просто викриває непрозорість процесу присвоєння премій, а нищить репутацію конкретої людини.І не має значення чи ця людина безсумнівний талант,як Прохаско, чи ні. Болить усім однаково. Фантазії про самопросування, ледь не "самонагородження" Ю.П. поки що гіпотетична маячня, яка все ж погано пахне. Пришіть у Австрію. З"ясовуйте. Лише потім руйнуйте чиєсь ім"я,якщо зрозумієте, що Вас ошукали. І не "влягайте спокусі запосідати прикраси потайки"...Особливо чужі. Ad fontes!

Найголовніше, все таки є: розмова започаткована. Ми мусимо, повинні, зобов'язані її продовжити. Тут, я бачу, з австрійського чи принаймні німецькою мовою боку почалися лагідні лестощі. Так, "Мій Відень" - таким я його побачив і захотів узяти з собою в дорогу, це тільки клаптик, проба книжки, яку планую написати. Вона буде такою. Але це не означає, що не побачив іншого. Якби відкрити тамтешні шафи, з них би повивалювалося не менше різних скелетів.

An einen (diesmal) Wiener

Дякую за запевнення. Визнаю, Квіточка - це були ще квіточки, а ягідки з'явилися з Elle :-)

До шанувальника/ці Бунюеля:

Визнаю, що не показав майстер-класу в модеруванні, але й не ставив собі такої мети, крім того, це мій перший серйозний досвід у такому форматі. Тактично справді не треба було відповідати на коментарі, однак я всього-на-всього людина; намагався відповідати гідно. Розумію, що мета "опонентів", яким немає що сказати, це вчепитися в Тимофія.

An Volodymyr:

Mich wundert es, dass Sie schon wieder einen Poster mit weiblichem Nicknamen (Elle) verdächtigen ein Mann zu sein. Im Falle von Kvitochka traue ich mich zu behaupten, dass ich sie einigermassen kenne, und ich kann Ihnen absolut versichern, dass sie eine Frau ist - vom Kopf bis zum Fuss ist mir an ihr nichts unweibliches aufgefallen.

Übrigens: der Diskussion kann ich dank Kvitochka ganz gut folgen. :-) Ach ja, noch etwas: mein Ukrainisch versucht sie mit den Texten "Mij Viden" von Timofij Hawriliw zu verbessern. Das sie dabei nur begrenzt erfolgreich ist, liegt aber nur an mir - nicht an den Texten und auch nicht an Kvitochka und ihrem schlechten Stil. :-)

An Lemberger:

Was meinen Sie mit "Verantwortlichen"? Verantwortlich für was?

An Volodymyr:

Mich wundert es, dass Sie schon wieder einen Poster mit weiblichem Nicknamen (Elle) verdächtigen ein Mann zu sein. Im Falle von Kvitochka traue ich mich zu behaupten, dass ich sie einigermassen kenne, und ich kann Ihnen absolut versichern, dass sie eine Frau ist - vom Kopf bis zum Fuss ist mir an ihr nichts unweibliches aufgefallen.

Übrigens: der Diskussion kann ich dank Kvitochka ganz gut folgen. :-) Ach ja, noch etwas: mein Ukrainisch versucht sie mit den Texten "Mij Viden" von Timofij Hawriliw zu verbessern. Das sie dabei nur begrenzt erfolgreich ist, liegt aber nur an mir - nicht an den Texten und auch nicht an Kvitochka. :-)

An Lemberger:

Was meinen Sie mit "Verantwortlichen"? Verantwortlich für was?

Премії масово присуджуються кулуарно, без будь-яких експертних оцінок чи літературно-критичних оцінок. Пригадайте премії Польського інституту (Конрада - Т. Прохаську)чи за кращий переклад 2007 - О. Сливинському. В останньому випадку Є. Онух навіть не назвав твори, які подавалися на конкурс чи чл. журі. А просто без жодних аргументів назвав переклад А. Стасюка. Літературна громадськість не повинна мовчати у таких випадках. І дякую Т.Г., що він про це перший заговорив

Т.Г. заторкнув справді важливу тему псевдоімиджів у нашому культурному просторі. Це стосується дуже багатьох персонажів(Андрухович, Курков, подружжя Дяченків тощо. А конкретний випадок, звичайно, прикрий і, на жаль, непоодинокий.

До Belle de Jour

Та ж ідеться не про логіку, а про те, що протагоніст (хтось так його назвав) постановив настрашити автора статті, згадати йому все, найняти адвоката (вже з наступної премії, добре, що не кілера), ховаючись при цьому за ніком, тобто не має мужності назвати себе на ім'я.

дуже тяжко читати і стійко мовчати - бо таки нема сенсу встрягати в ці всі "інтелігентські" бруди. Але мушу вставити своїх 5 коп. Розчулює Володимир з його гендерними студіями - як не дивно, але не тільки чоловіки мають здатність логічно мислити (це я про Вашу підозру щодо Elle, а ще не тільки жінки мають схильність захищати.) І - ну дуже вже хочеться - хотілося весь цей час скзати про це Тимофієві: Тимофію, не варто було дискутувати з коментаторами. Так би стаття мала справжній резонанс. А врешті все звелося до обговорювання (і обдумування) людських якостей Тимофія Гавриліва. Так би мовити: Le charme discret de la bourgeoisie.....

Розмір дискусії наразі складає десятки кілобайтів. Пропоную всім зацікавленим особам підписатися на RSS-стрічку: http://feed43.com/tgvsyp.xml, поки протагоніст лікує тещу на австрійському лижному курорті.

Що ж я буду, бідний, діяв?

Всі надії, бач, розвіяв

Лютий ворог в один мах!

Через капці проклятущі,

Наробив з олійку гущі,

Сотню п’ястрів виссав прах!

Капці, капці, бузувіри!

До якої ж ви ще міри

Дійдете в завзятті злім?

До Поза-Контекстом

Не щастить застрахати, то треба розчулити.

Ага, то тепер ще й середовище винне. Тож докладаймо зусиль, аби створити середовище, вільне від хворобливого лобіювання, аферизму, протекціонізму.

Годину біля тому стрів перед Головпоштою людину, перед якою схиляю голову. Гадаю, журі втомилося б вписувати її здобутки. Тільки немає журі. Бо катма римлян. Потім проходив попри приміщення, в якому працює інша людина, в її творчій валізі біля сорока перекладених з різних мов і виданих книжок. З живих мов. Без премій.

До "поза контекстом"

Не розчулюйтеся. Такі, як пан Ю. Прохасько, виживуть у будь-якому середовищі і він, чесно кажучи, плювати на нього хотів. І про який "творчий доробок" ви говорите?

Читаю вашу дискусію й думаю вручити панові Прохасько ще одну премію. За те, що він витримує існування поруч із вами, та, звичайно, за його творчий доробок. Якщо пан Прохасько читає ці коментарі: дійсно, вітаю його з тим, що він вижив у цьому середовищі. Це варто будь-яких нагород. Тому що подібні тарганячі змагання позбавляють бажання займатися літературою, обговорювати її, навіть, позбавляють бажання взагалі "бути".

До Tarik Cyril Amar

Ви цілком і повністю маєте рацію і, як здається, у цій дискусії вже було поставлено крапку і вирішено зібратися за круглим столом з усіма задієними сторонами. Втім пан Elle (я переконаний, що це пан, а не пані) вирішив дати авторові відкоша в такий мерзенний спосіб. А тому змовчати було несила.

Wenn Österreich Almosen verteilen will, wird es hier nicht ernst genommen. Wieso legt man die Karten nicht auf den Tisch und nennt die Namen der Verantwortlichen?

Стаття і коментарі захоплюють як детектив :-) З точки зору (саксонської) детективності - помогло би дійсно дати точні умови конкурсу (наприклад із веб сторінки), щоб не було двозначностей.

А якщо так і є, то нічому не здивуюсь. Європа працює за "картинкою" та законами лобіювання, поза тим часто просто - порожнеча. А етикетки живуть собі своїм життям.

А ось гучний приклад із іншої галузі, про (в один час) феноменально знаменитого фізика Яна Генрика Шона. Косяки статей в Science і Nature, світове визнання. А насправді - все виявилось просто підтасовкою, див.

http://en.wikipedia.org/wiki/Jan_Hendrik_Sch%C3%B6n (in English)

http://www.computerra.ru/focus/coment/20622/ (по-російськи, вибачайте не знайшов по-українськи).

Але звісно - ніяких аналогій. Час - суддя.

Елле і в її легітному імені всіх-усім:

Першими, якщо не вертатися надто далеко назад, були Василь Стус, тільки, на жаль, тодішнім Зуркампам, якщо не помиляюся, було не цікаво. Першими були інші. Потім були Ви, потім були і є ми, різні, далеко не флагмани.

Ia ne khochu tut pidkreslyty budiaku "vlasnu mudrist", ale bachuchi iak rozvyvaietsia tsia diskusia/borotba, ia khotiv by shche ras proponuvaty vsim, shchob zaras uzhe zalyshaty internet-spylkuvannia. Vona dast tilky bilshe osobystykh napadiv - vid iaknaimenshche neskromnoi rekomendatsii psykhoanalysu (bidnyi Freud!) do diskusia pro te khto disno znaie nimetsku movu (ia napryklad, ale u mene tse ne ie velyke zdobuttia...).

Vsi, ia zghaduiu (i tut zghoden s TG), maiut zaras shukaty hidnyi sposib besposerednoho (i shche ras: prozornoho) spilkuvannia.

НА МИТЬ забрати прізвища, відійти від особистісного (не обов'язково від осіб), зосередитися на фактах і механізмах того, що в інших сферах називається простим словом КОРУПЦІЯ.

так, "ге" - це моя культура. без букви "ґ", як в деяких. :)

Ге? Це ваша культура?

Як, виглядає, ви спраглі базарних суперечок чи то пак, пліток. Оце вам цікаво. Невже ви не розумієте, що тут ідеться не про ту чи ту особу, а про поряднність і моральне здоров'я середовища і суспільства загалом?

якщо забрати "юрка прохаська" і "тимофія гавриліва", то цікаво вже нікому не буде. не буде розголосу. все знову замнеться.

ге?

Перекладачці:

Бачите, Ви вертаєте все на особистісне, тобто, на осіб. Пропоную такий експеримент. Забудьте на мить Юрка Прохаська, поставте замість нього якісь літери XXX, забудьте також Тимофія Гавриліва, поставте замість нього ZZZ, а тоді ще раз перечитайте статтю.

До sydorola

Наша проблема навпаки в тому, що наше суспільство, навіть не маючи однозначного відповідника німецькому gönnen, дуже багато всього gönnt і не звикло відкрито піддавати сумнівові будь-які ухвали, рішення, постанови тощо, а тільки тихенько нарікати, зазвичай на кухні, ще з радянських часів. Може, вже час вилікуватися від пострадянської шизофренії?

Ой, Перекладачко, Перекладачко:

а де логіка? З того, що Ви сказали, має, за Вашим поясненням, випливати те, що Ви й сказали... Це хіба істини партії так випливали.

має випливати, що це цікава історія, про яку буде цікаво почитати не тільки вузькому колу. шпанненд, так би мовити.

Перекладачці:

Ви, звісно, спостережливі. Але що з цього має, на Ваш погляд, випливати?

Колеги-філологи, а чи не в тому вся наша проблема, що в українській мові не існує адекватного відповідника німецькому gönnen?

Я Вам, Елле, скажу таке - великими літерами, які двома словами відтворюють те, про що йшлося:

ЛЕЛЕ, ЕЛЛЕ

цікавий той факт, що Тимофій Гаврилів і Юрко Прохасько були на презентації газети "просторів" - не "нет", а "нет.уа" - в "Кабінеті". Сиділи в одному приміщенні, але в різних його куточках. А в той сам день вийшла ця стаття. це ж цікаво. навіть не-перекладачам. :)

Я ціную дружбу.

Елле, флагмане, це вже не марнославство, це вже середньовіччя. Розчаруйтеся - ні Ви не перші, ні Андрухович, яким Ви прикриваєтеся, не перший. Звідки йде Ваше бажання, як би це сказати, компенсувати право літньої, перепрошую, першої ночі - я б Вам сказав, однак я, на відміну від Вас, Елле, не психоаналітик.

Elle,

Sie beherrschen wohl kein Deutsch?

"Dabei kann es sich um die Übersetzung eines umfangreichen Einzelwerkes oder eines Gesamtwerkes handeln."

Ви не розумієте німецької? Йдеться про переклад одного великого твору або всього доробку певного автора. У Вашому трактуванні мало б ітися про переклад на українську всього написаного Прохаськом, або ж простіше - як це робите Ви - увесь перекладний доробок Прохаська.

Мабуть, п.Прохасько також зрозумів по-своєму. Але це не дивно, якщо проаналізувати зроблені ним помилки у коротюсінькому інтерв"ю.

http://www.rbb-online.de/_/fernsehen/magazine/beitrag_kts_jsp/key=beitrag_bi8660264.html

І Ви їх віднайшли, чи то для Вас заскладно?

До Elle

Ваш виступ (як на мене, вже дещо запізнілий) не витримує жодної критики. Ви опускаєтеся до погроз людині, яка звертає увагу на кричущі факти ошуканства й облуди, та ще й пророкуєте їй "смерть перекладача". Це вже, вибачте, виглядає як розплата й нагадує мені пасажира в українській переповненій маршрутці, в якого на очах кишеньковий злодій лізе до кишені іншому пасажирові, а він мовчить, бо боїться. На таку українську ментальність, як виглядає, і розраховував шановний лауреат.

Гидко, Елле, танцювати на могилах Галичини, бо за те радо дають гроші. Спочатку все знищили, тепер танцюють. Sic! Даруйте за емоційність цієї репліки.

Елле:

"Так само, як після, даруйте, Андруховича, на Заході почали видавати інших авторів, і Вас в тому числі".

Моя найголовніша відповідь до Вас, Елле, яка не стосується справи, але мене особисто:

Моя книжка щойно готується до друку. Я не дбав і не проштовхував її, а писав, перекладав, робив різну промоцію для українських авторів на Заході, для німецькомовних - в Україні. Мої німецькомовні статті, в яких я не плету про порожню мушлю, а говорю про українських шістдесятників, українське розстріляне відродження, українську літературу 80-их і 90-х (зокрема й про ненависного Вам, Елле, Андруховича) так само як і всі українські публікації - у вільному доступі в інтернеті й друкованих виданнях.

Атож, Ви мов у воду дивитеся. Стовідсотково поділяю Вашу думку про ці тиради. Це ще раз доводить, що ми живемо в демократичній країні, дуже й дуже складній, проте демократичній!

Крім загальних речей, доступних в інтернеті, у Ваші, Елле, відгуки вплетено кілька фактів з моїх приватних кореспонденцій. Я радий, що Ви, Елле, вже налагодили контакт і зарухалися. Дякую.

Мене дивує наскільки обізнаною є Elle з майже інтимними подробицями біографії Юрка Прохаська... Тому розглядаю ці коментарі як колективну "атвєтку" Тимофієві. Тимофію, прошу звернути особливу увагу на ці коментарі - це позиція Юрка Прохаська. Всі гострі кути згладжені, брехня переведена в поле напівтонів... Отак от і забалакають в котре складну проблему української гуманітаристики...

Важить і залишається те, що зроблено і має розголос. Мені було б гидко просити видавництва, alma mater, моїх австрійських чи німецьких колег чи когось іншого кудись висувати мене, проштовхувати... Це ВИ мислите такими категоріями. Я працюю, відвокікаюся, щоб відповісти Вам, бо шаную Вас, Ваш погляд, Ваші спроби мене залякати, затюкати, звести на особистісне...

"Юніверс" змінив перекладача? Або Ви наївні, або брешете. Пан Полляк запитував у власників прав, хто має ліцензію на переклад??? Хотіти перекласти все і не могти - хіба зацитую Вам Абу Касима про "Ой капці мої, капці..."

до Елле:

Згідний з Вами в тому, що до журі є величезні питання. І це я заторкнув у статті! І далі говоритиме журі. Зараз воно змушується, тобто, запрошується до розмови. А не вистачає Прохаськові грошей на адвоката? Зверніться до судді Зварича. Мені здаєтья, що не грошей не вистачає, а МУЖНОСТИ відповісти. Що заважало відповісти на самому початку дискусії, доки не повисипалося так багато скелетів із шафи?

до Елле:

Ви мені вже геть Біблію цитуєте. А Вам не здається, що інструменталізувати Біблію в таких ситуаціях і в час світлого Посту, коли треба очищатися, - БЛЮЗНІРСТВО. Ви ще ікону візьміть у руки, як ортодоксальні бабці...

Психоаналіз - авжеж, річ слизька. "Перейти через психоаналіз" - таке Ваше формулювання. Не коментую. Для когось це справа, якій він / вона палко віддається на шляху пізнання і самопізнання, для когось інструмент самопромоції, жадібності, корисливості.

"Прохасько згадує Поповича" - приємно згадувати мертвих - чому ж Прохасько НЕ НАПИСАВ у жодне ЖУРІ, коли Попович жив, щоб йому дали премію? Чому відвертий боягуз не відповідає на жодний факт??? Ви хочете взяти кількістю коментарів? Візьміть участь у круглому столі, який готується! Ви знову зводите на особистісне. Прохасько не цікавий. Це нагода поговорити про механізми. Вам не дивно, що в переліку нагороджених половина текстів, яких немає???

Очевидно, Вам дуже не до вподоби, що такий текст потрапив у ТОП-тексти. Скажу тільки одне: знаючи дуже й дуже багато різних людей в Австрії й Німеччині, я ніколи не використовував ці знаймоства для самопреміювання, а - коли мене питали - радив інших людей. Кого - моя справа. В червні 2000 р. я склав на прохання однієї поважної людини список українських авторів для подальшого використання у німецьких видавництвах. Відтоді більша четвертина цих авторів з'явилася окремими книжками. Може, це збіг. У кожному разі, я не вважаю, що це заслуга. Це норма.

До Елле:

Дякую за те, що підтримуєте дискусію. Ви так багато написали і нічого не спростували! За що дається премія, я й цитую в статті. Мене ніхто не використовував. Подорослішайте ж нарешті. Ніяких заздрісників немає, Ви живете в Середньовіччі, тож і оперуєте такими поняттями. Йдеться про механізми, що, як і чому відбувається - Прохасько тільки нагода про них заговорити.

A propos психоаналізу, даремно Ви проти нього так гартувалися. По-перше, це ж плоть і кров австрійської культури, По-друге, якби Ви його пережили, може б і не дійшло до сьогоднішнього скандалу.

A propos Mоцарта. Ви слушно згадуєте, що залишив по собі величезну кількість творів. От тільки Сальєрі чомусь про це не знав. Або не хотів знати. А взагалі дотепні вони, ці австрійські сюжети !

Отож, за Вами, п. Гаврилів, докази, в який спосіб буцімто було обдурене журі. Наразі Ваші звинувачення залишаються просто наклепом, що ображає честь і ділову репутацію Юрка Прохаська. За таке можна було б і "відповісти", якби в нього з'явилася охота цим займатися. Може, з якоїсь третьої премії він і заплатить за доброго адвоката. Я ж усе, що треба було, сказала.

Якщо Вам так образливо за цех, чи намагались Ви висувати когось зі своїх колег на цю чи подібну премії? І чому ж ніхто з Ваших поціновувачів не вшанував Вас таким поданням: ні люба alma mater, де Ви працювали і врешті змушені були підти, ні числені видавництва, з якими Ви так плідно співпрацюєте, ні широке коло авторитетних австрійських колег? До речі, дозволяється самовисування, але, як розумію, це не відповідає Вашим принципам. Чому Вас ніхто не висунув? Чому?! Чому?!! Адже Ви виросли з Прохаськом в одному місті, вчилися в одних вчителів, займаєтесь однією справою. Та ”споглянув Господь на Авеля і на його жертву. На Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився тоді Каїн і спохмурнів. І сказав Господь до Каїна: "Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні -- гріх на порозі чигає, він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати." Далі всі знають. Перепрошую за довгу цитату, але вона в цій ситуації може промовистіша, ніж будь-який психоаналіз. Тож облиште Ваші пафосні ламентації над Україною і її зневаженням у світі -- може ми й дійсно дикуни. Бо де ще так щиро і відверто намагаються затовкти брата, прикриваючись “фіговими листочками” декларацій про справедливість і спільне добро?

Далі. Ви вболіваєте за те, що премія попала начебто недостойному? Тоді Ви могли б конкретно назвати найдостойнішого? Без краплі іронії вважаю, що у Львові й Україні достатньо перекладачів, гідних такого, а може й більшого, визнання і підтримки. Ви теж, пане Гаврилів. І логіка речей підказує, що надалі таких відзначень має бути все більше й більше. Прохасько -- лише перша ластівка, чи може флагман. Так само, як після, даруйте, Андруховича, на Заході почали видавати інших авторів, і Вас в тому числі. Мені у зв’язку з Вами не йде з голови метафора кита, що викидається на берег. Чому? Невідомо. Чого бракувало йому в синьому морі -- планктону, любові?

Далі. Ви вболіваєте за те, що премія попала начебто недостойному? Тоді Ви могли б конкретно назвати найдостойнішого? Без краплі іронії вважаю, що у Львові й Україні достатньо перекладачів, гідних такого, а може й більшого, визнання і підтримки. Ви теж, пане Гаврилів. І логіка речей підказує, що надалі таких відзначень має бути все більше й більше. Прохасько -- лише перша ластівка, чи може флагман. Так само, як після, даруйте, Андруховича, на Заході почали видавати інших авторів, і Вас в тому числі. Мені у зв’язку з Вами не йде з голови метафора кита, що викидається на берег. Чому? Невідомо. Чого бракувало йому в синьому морі -- планктону, любові?

Щодо улюблених методів демонізації: Якщо вірити Вам, то цей аферист вже роками, та що там, вже друге десятиліття поспіль ошукує культурні і наукові інституції Німеччини та Австрії, ввів в оману всю Дармштадську академію мистецтв, тепер-от австрійське журі, спотворює образ України на Заході і навпаки, вся його діяльність -- суцільна імітація, за якою в трансі спостерігають сотні людей. Та він так скоро й англійську королеву зачарує і дістане титул лорда. Між іншим, Прохасько є також членом-кореспондентом Саксонської академії мистецтв. Звісно, і їх йому вдалося обморочити. Ну, просто демон якийсь, чарам якого непідвладний лише один “зацний саксонець”!

Стосовно "Людини без властивостей", то в Похвальному слові Мартіна Поллака (Gundolfpreis) чітко сказано, що лауреат тепер працює (Praesens!) над перекладом цього твору. Які тут ще можуть бути закиди? Хіба що до видавництва "Юніверс", яке змінило перекладача і "забуло" повідомити про це попереднього. Ця історія відома всім львівським германістам.

Про посередницьку діяльність Прохаська, яку Ви в своїх коментарях абсолютно знецінюєте, просто якось навіть не випадає тут нагадувати. Зауважу тільки у відповідь на Ваші патетичні промови про Голодомор, що Прохасько не тільки при свічках сидить, але й був ініціатором і співорганізатором міжнародної наукової конференції про Голодомор, що відбулася позаминулої осені у Ляйпцигському Форумі сучасної історії.

А тепер ще раз подивіться на офіційне обґрунтування про присудження премії Прохаськові:

"Юрко Прохасько є одним з найяскравіших перекладачів в Україні не лише з німецької, але й польської мов. Він переклав деяких з великих класиків австрійської літератури і належить до провідних посередників австрійської культури в Україні, який також завжди зважає і на взаємовпливи цих двох культур". Що тут скажеш?

Вам, п.Гаврилів, не подобаються переклади Прохаська, не подобається його культурницька діяльність? Ви припускаєте, що журі може мати іншу думку? Напевно, через силу. Бо, як виявляється, Ви вже маєте славу преміального скандаліста. Це вже принаймні третє відоме мені намагання оскаржити результати преміювання: "СтАрт" (www.daily.lviv.ua/?newsid=10622 - 48k) Ґундольф, тепер Oesterreichischer Staatspreis. І все ті ж разюче подібні звинувачення -- “непрозорість” критеріїв відбору лауреатів та нефаховість журі, щоправда у випадку "СтАрт"у звинувачення на адресу премійованого відсутні.

Якщо подивитись на доробок Прохаська неупередженим оком, то навіть без тих злощасних позицій, які залежалися у видавництві ”Критика”, маємо наступне: “Готель Савой” і “Фальшива вага” Рота, ''Сум’яття… '' Музіля. Найбільші між- і повоєнні класики австрійської літератури. Небагато, але й немало, рівно стільки, скільки треба. Як Ви кажете, цей доробок вміститься в “Доктора Фаустуса”, -- так це формально і вимагається -- один великий твір або загальний, очевидно рівноцінний, доробок . Так виглядає, що смислова наповненість цієї премії в австрійському контексті дещо інша, ніж в українському. Це не милість, що може колись, на схилі життя, зійде з боку держави на лауреата. Це просто вияв уваги до зробленого і мотивування на майбутнє. Подібних премій на Заході є море -- кожному за щось, як не сьогодні, то завтра. Що ж стосується “Доктора Фаустуса”, то саме Євгена Поповича Прохасько першим згадує у своїй Вдячній промові на врученні Ґундольфівської премії. (Не полінуйтесь перечитати!). Виглядає, що він цілком адекватно оцінює працю свою і своїх колег.

Далі. Раджу Вам ще раз уважно ознайомитися із загальними умовами присудження премії. Вона надається або за переклад твору переважно когось із сучасних автрійських авторів, а також творів міжвоєнного і повоєнного часу. Ви чомусь опускаєте цю деталь. За один (всього один! -- Elle) великий твір або за весь перекладацький доробок. Жанр без значення (окрім наукової, нефікціональної і масової літератури). Переклади мають бути видані протягом останніх п’яти років.

Тепер по суті. Ви стверджуєте, що Прохасько начебто ввів в оману журі. Ви подаєте це як факт. На якій підставі? Яким чином? Де Ваші речові докази? Ви дійсно вірите в те, що ”наївне журі” дало ввести себе в оману якимись сфальшованими поданнями? Адже Ви сами знаєте, що ”досить увійти в каталог Австрійської Національної бібліотеки, аби бодай з’ясувати, чи заанонсовані книжки”. Невже Ви думаєте, що Прохасько такий безумно марнославний чи жадібний, аби в такий спосіб наражати свою особистісну й професійну репутацію на неминучу “смерть перекладача”? Як Ви, на жаль, тепер чините зі своєю. На таке самознищення здатна хіба що людина, яка бореться за найвищу справедливість і намагається знайти її в Австрійському міністерстві культури.

Після певних вагань в доцільності поновлення цієї теми -- адже все вже сказано і sapienti sat -- таки не можу не поділитися враженнями. Пане Гаврилів, Вашу реакцію на звістку про нагородження колеги частково можна зрозуміти -- ніщо людське нам не чуже. Але виглядає на те, що свідомо чи ні, Ви стали рупором для ненависників і заздрісників, яких нажив собі Юрко Прохасько. Очевидно, з більшістю з них Ви добре знайомі, бо чомусь не вимагаєте від своїх однодумців скинути маски. Вони і надалі їх носитимуть, мило усміхатимуться тому ж Прохаськові, тиснутимуть йому руку. А як Ви з цього всього будете вигрібати? Да-а… Незавидна Ваша роль, хоч виконали Ви її блискуче.

Із серії "Славетні галичани" - письменники...

http://www.rbb-online.de/_/fernsehen/magazine/beitrag_kts_jsp/key=beitrag_bi8660264.html

Ви впроваджуєте в обіг на цій сторінці такі сумнівні речі, як "діагноз", й одразу звинувачуєте мене, нібито я його ставлю, хоча я показую, що так, як це чините ви, не варто робити; ви згадуєте про "ніки і екаунти", я на це вам звертаю увагу, й ви відразу перекидаєте свою "маніякальність" на мене. Цим ви вкотре відвертаєте увагу від викладеної в статті конкретики. Ви подивіться, який довжелезний шлейф дописів - і ще ніхто не спростував жодного оприлюдненого факту! Ми подорослішаємо тоді, коли дискутуватимемо про факти.

Або прагнете підмінити одне іншим. Я цього не знаю. Або Ви за круглий стіл, або за підміну. Є така гарна праця, "Філософія підміни" називається.

Отже, знову ж таки, хочу Вам, Бар-Селоно, розтлумачити: я прокритикував не Квіточку, а її "дискурс", до того ж скористався лише почасти її "дискурсом", в лагідній, натяковій формі. Квіточка як людина розмуна, натяк сприйняла. Та й я вже давно не згадую Квіточку, а Ви її "мусолите" і "мусолите". Ви - і це знову видно - ототожнюєте "особистісне" і "дискурсивне".

Добре, що є такий собі "BAR-Celona" - відволікає і мимоволі викликає легкий сміх.

"Маніякальне" - це кулуарна, підкріплена психоаналітичним вишколом метода Юрка Прохаська перетворювати людей навколо на "маніяків". Коли я Квіточку, я взялася ставити діагнози, попросив продіагностувати "сильного світу цього", вона вибула з розмови, чим визнала, що такий "дискурс" нікуди не годиться.

Бар-Селоні:

От Ви знову своє "маніакальне". Облиште такі слова. Це лексикон нашого тоталітаристського минулого!

Так, Євгене. Я від часу появи моєї публікації кажу цій ідеї однозначне "так!" Проте мушу відгукуватися там, де апелюють або безпосередньо до мене, або до моїх якостей. Я можу обстоювати себе і свої викладені міркування, Іншого нехай обстоює Інший. У жодному разі не можна, аби публікація завершилася лише такими обстоюваннями, бо це й буде забалакуванням теми.

Tak,Тимофію, може це Вам і не спадає на думку (як не спало на думку, для чого це я "конфліктуючі сторони в лапки взяв"), але інколи писати коменти можна і не зі свого комп,ютера, чи ба навіть з компа іншого дописувача, ми ж бо, по суті, є однією тусовкою, тому таке Вас не має дивувати.

А дивувати має радше маніякальне відслідковування URL-даник дописувачів...

Ну і діагнозів я теж не виносив, подивіться краще на ті діагнози, які Ви поставили Квіточці. Однак коли проводять такі відверті паралелі між собою та сильними цього літературного світу, то діагноз напрошується сам мобою

Tak

Боротися з псевдонімами - боротися з інтернетом. Краще поміркувати, як цій проблемі (а то й іншим - проявленим в коментарях) надати якоїсь діяльно-вирішувальної форми. Можливо, коли вже zaxid.net надав місце цій статті й дискусії, він згодився б і зініціювати й промодерувати круглий стіл. Тоді можна було б теж з'ясувати, в якої маски яка відповідальність.

Метою статті є немало-небагато - звільнення від облуди, яка впала на сучасне укр. літературо- та перекладознавство. І якщо після роздумів над заторкнутою темою в читача виникає сумнів щодо заслуг Прохаська перед австрійською писемністю і внеском в український переклад, то він може спокійно звернутися до самого лауреата, аби той розвіяв йому його сумніви, чи спростував "наклеп". Мовчанка ж Прохаська свідчить, однак, про його згоду з викладеним у статті. Відсутність реакції лауреата свідчить і про те, що не знаходиться такий поціновувач Прохаська, який би жадав від нього реакції шляхом спростування фактів задля відстояння професійної честі.

Розумію, що трохи відхиляюся від теми, але не я першим заторкнув аспекти історичного минулого двох літераторів, на яких взоруються ТГ і ЮП. Райх-Раніцький - безкомпромісний літературний критик, барвистий, цікавий. М.Полляк робив літературну кар"єру на запереченні і обпльовуванні своїх рідних. А роботи було багато... Щоб багато не займати місця і часу, пропоную прочитати інтерв"ю М.Полляка "Газеті виборчій". http://serwisy.gazeta.pl/metroon/1,43996,2693899.html

Воно особистісне, адже є особи - люди. В цьому розумінні дискусія завжди буде особистісна, інакше воно й не може бути: не може розмова відбуватися, коли немає людей, їхніх думок, голосів, учинків. Інша річ, що не треба заторкати особистих якостей, а через дії і вчинки осіб виходити на осмислення феноменів. Публічність ще ніколи не зашкодила. Шкодить кулуарність.

Деколи смішно, а деколи прикро і неприємно читати тут коментарі на захист Ю.Прохаська. Довідуєшся усю "правду" про "мертвих, живих і ненароджених..." Але мене втішає одне: сторона Тимофія якась логічніша, послідовніша й інтелектуально чесніша. До чого тільки не вдаються прихильники неоприлюдненого в книжках таланту Ю.Прохаська, навіть Райх-Раніцького болотом закидали. Мовляв, прислужувався нацистам... А в людини був вибір між газовою камерою і крематорієм. І була малесенька надія вижити, влаштувавшись перекладачем... І хто його осудить? Натомість тато головного Прохаськового промотора тисячами достачав цей "єврейський матеріал" до концтаборів. Його тато - відомий нацистський злочинець.

Бар-Селоні (тій, що 193.43.зірочка.зірочка):

Ваша цитата:

"Тут головне не переплутати ніки і екаунти".

Стаття, власне ж, і дала підстави для дискусії навколо. Я не ставив діагнозів, не заторкав у статті особистих якостей. Ваша метода (теорія змови, діагностування) - це з арсеналу радянської "психіатрії" й істерики. Вивчаючи творчість Бернгарда і Єлінек, я прочитав море дописів, в яких їм ставили діагнози, такі, подібні, незрівнянно гірші. Так що праця над австрійською літературою і читання всього такого мене, як би це вам сказати, загартувало.

І що є Вашою метою? Адже з якоїсь причини Ви висловлюєтеся? Я пояснив, чому я висловився, не прикриваючись ні "Барселонами", ні "Рапідами, ні "Парижами", ані чим іншим. Я навіть фактами не прикривався. Я їх виклав.

Бар-Селоні:

Справа дійсно не в людських якостях Тимофія, що Ви ввесь час намагаєтеся накинути, щоб відвернути увагу від властивого. І сама стаття дає більше підстав для роздумів, ніж дискусія навколо, - але Ваша мета: від цього відволікти увагу. Ваша "теорія змови" годиться на оповідку. Так, в мене 25 інтернетів удома - я є і і Володимиром, і Квіточкою, і Софією, і ТГ, і Неавстрійцем, і - ти ба - моєю дружиною (добре що не померлою бабцею), і всіма одночасно. Дякую за таку високу оцінку! Тільки от ким є Ви? Може, мною??

Коли читаєш всі коменти підряд, то не полишає враження, що в Тимофія вдома декілька компів до нету підключені... Тут головне не переплутати ніки і екаунти. А може слід передати вітання комусь з його близьких? дружині?...

До просто: Справа справді не в людських якостях Тимофія, але запитайте у людей, які знають його особисто і 90% вкажуть на те, що це також важливий аспект. Питання більше в тому, як Тимофій веде і підтримує цю дискусію...

Знаєте, на якомусь етапі читання я зрозумів цікаву річ. Спосіб, в який дискутує Тимофій, дає мені не набагато менше приводів для роздумів, ніж сама стаття. Він якось автоматично проектується на саму мету започатованої розмови....

ТГ, не піарте Прохаська, нечесній людині море по коліна. Він завжди бігтиме туди, де грошики і слава. Такий ні перед чим не зупиниться.

Поставмо кому! Килим припіднятий - було намагання припіднімати його якомога обачніше, щоб якнайменше посипалося бруду і порохів. Втім, що робити, якщо килим давно або й ніколи не тріпався?

До Бар-Селони:

Ви лукавите, коли говорите про здобутки "обох конфліктуючих сторін", до того ж лукавите подвійно. По-перше, немає конфліктуючих сторін: Є АФЕРА І Є ЇЇ ОПРИЛЮДНЕННЯ.

По-друге, нав'язливо мусується погляд про "рівноправність здобутків" - не можуть бути рівноправними переклади, яких немає, і переклади, що є й десятиріччями або роками читаються, обговорюються, сприймаються, критикуються.

BAR-Celona,

ласкаво просимо, але без фанатизму. Якщо не переступати тематичні рамки дискусії, то немає чого боятися за зведення її нанівець. Людські якості п.Тимофія взагалі не є предметом обговорення. Тому не варто акцентувати увагу на цьому. Розглядається випадок несправедливого присудження премії, причини і наслідки. Є неспростовні факти, причини не з"ясовані, наслідки загрозливі.

Вітання всім - шанованому Тимофію та всім дописувачам. наперед скажу, що в мене вже з,явилося таке відчуття, що заходжу на цю сторінку, мов до себе додому, перевіряю дописи, наче це повідомлення моєї електронної пошти... :)

Ще не перечитав всіх, але не можу стриматися, бо потім емоції спадуть. Зізнаюся, що я визнаю і захоплююся до деякої міри професійними здобутками обидвох "конфліктуючих сторін", але маю застереження до людських якостей....

Наскільки гостро поставив Тимофій питання, настільки ж часами бездарно її тут провадить, збиваючись на якісь оскаженілі нападки на КВІТОЧКУ.

З неанґажованого погляду це діє проти Вас, Тимофію...

Тут згадували "сталінського гебіста Райха-Раніцького, який починав свій "канон" із роботи німецьким перекладачем у Варшавському гетто." Ну, то ближче до теми була б довідка про батька Мартіна Полляка - д-р. Ґергарда Баста, майора військ СС і військового злочинця. А от книга автора "Der Tote im Bunker - Bericht über meinen Vater" - справді варта перекладу на укр. мову.

("Віконт" тут не дуже б пасував; "барон" годиться краще).

Дякую, Студенте!

На Вашу глибоко поетичну цитату я б відповів "Розполовиненим бароном" того ж таки Італо Кальвіно. Але "полину геть тонкою кригою нового дня", як Ви радите. Точніше, назустріч новому дню, адже надворі чарівний вечір-віхола.

"Jethro Tull" у 1974-му році співав:

Meanwhile back in the year one --- when you belonged to no-one ---

You didnt stand a chance son, if your pants were undone.

`cause you were bred for humanity and sold to society ---

One day youll wake up in the present day ---

A million generations removed from expectations

Of being who you really want to be.

Skating away ---

Skating away ---

Skating away on the thin ice of the new day.

Щонайменше ДИВУЄ,

що "шановному лауреату" нема що сказати і на таких предстaвницьких заходах як цей:

http://www.litakcent.com/index.php?id=1367

Трішки косметики додає дівчині чи жінці шарму. Коли косметики забагато, дівчина чи жінка стає уже вульгарною. Коли людина справді здобула визнання своїми ділами, премії їй не зашкодять. Навпаки, тільки підтвердять її заслуги. Коли премія чи якесь звання є явно незаслуженим, то це тільки змушує говорити про неї, як про кар’єриста. А краще би не було цих премій. Хай кожен знав би своє місце і все. Дитина дуже добре відчуває брехню. Так само ми, студенти, дуже тонко відчуваємо всі ці нюанси зі званнями. Маємо справу із викладачами, а отож зі званнями - асистент, доцент, професор, кандидат чи доктор наук. Часто ми спішимо на заняття до асистента, який має таку ерудицію, що гай-гай. А коли приходить професор, який не має жодної публікації окрім тих, які стосуються його "докторської", то кількість його слухачів помітно зменшується. "Іваненко професор!" - "Та він такий професор, як я артист балету".

Григорій Нудьга все життя був молодшим науковим співробітником. Іван Дзюба навіть не кандидат наук. Валерій Шевчук теж не кандидат наук, хоча для мене, скажімо, кожна його літературознавча чи історична праця дорівнює докторській. Достатньо сказати: Іван Дзюба. І все. Всім все зрозуміло. І ніхто ніколи не каже: академік Дзюба. Кажуть: Іван Дзюба. І все. А як зачитуються Шевчуком! Це ж справжній феномен! У Шевчука багато премій. Але вони посипалися уже тоді, коли йому їх не треба було. Бо у тяжкі 70-ті він про них не думав. Він думав, як би залишитися собою. Саме тоді він написав "Дім на горі".

Залишається хіба що посміятися дітям із дорослих і сказати: "Про що ви клопочетеся?". Якщо Ви нічого не варті, то до Вас на лекцію ніхто не прийде, або переклад Ваш читати не буде. "Для чого Вам весь світ, якщо занапастите свою душу?" Все одно через багато років, я впевнений, будуть говорити про переклади, а не про премії. Чи не краще просто працювати і отримувати задоволення? Так що ті проблеми, які були актуальними за часів Мойсея, актуальні тут і зараз. Ну що ж, але у нашому богемному галицькому суспільстві інакше не може бути - ми ж галичани. А галичани часто бувають страшними скнарами.

Насамкінець: все стає явним.

І ще насамкінець: дякую авторові статті за відвагу.

Пан лауреат все ще не подав знаку життя? Спочиває на лаврах своєї слави..!

Я дякую Тимофієві Гавриліву за справжню інтелектуальну відвагу. Прочитав усю дискусію і зробив висновок: українське інтелектуальне середовище хворе і ще хотіло б заразити усіх навколо. Мовчати, підсміюватися за спиною, поширювати брудні поголоски, заглядаючи запопадливо в очі при зустрічі... Таке враження, що всі начиталися забагато перверзивних романів і взяли від них найгірше. Люди, це не суд і ніхто тут не судить ЮП. Просто Тимофій мав сміливість публічно сказати про негідну поведінку свого колеги, можливо навіть із дидактичною метою на майбутнє. А всі кинулися "приструнювати" самого Тимофія...

Іншої позиції Ю. П. годі й очікувати. А тому конче потрібна відверта розмова, як пропонують дописувачі, за круглим столом, нехай і без Ю. П. А із статтею і дописами варто ознайомити членів Німецької академії мови й літератури та журі премії імені І. Бахманн.

Такий шовінізм знімає будь-яку відповідальність за будь будь-що.

Позиція, яку зайняв Юрко, шовіністична. Поясню, чому. Скажімо, Ви, Богдано, Ви, Софіє, Ви, Галичанко, Ви, Володимире, Ви, Неавстрійцю і Ви, всі інші, і я, "ОПУСКАЄМОСЯ ДО ТАКОГО", хоча це "НЕСМАЧНО". Прохасько ставить себе "ПОНАД ЦИМ".

До Богдани:

У нашому "дискурсі" Ви ототожнюєте "колегіальність" і "міжсобойчик". Якщо такий "міжсобойчик" відбувається поза "колом", він вартий негативної оцінки, якщо ж "між собою", то треба сором'язливо відвертати погляд. Маленькі сором'язливі відвертання поглядів призводять до великих - назву нейтральним словом - речей.

До Богдани:

Вирішальним пунктом у наданні таких премій є РОЗГОЛОС, РЕЦЕПЦІЯ, що їх отримують видані твори ПЕРЕД преміюванням. Богдано, даруйте, це типовий "міжсобойчик". Всі персонажі відомі. Юрко Прохасько - лише один з них.

До Богдани:

Така дискусія не може бути смачною. Смачною може бути тістечко в "Цукерні". В розрахунку на "несмачність" подібних дискусій і твориться те, що твориться. Аж раптом про нього написано!

Долучіться, Богдано, до організації "круглого столу". Ви людина інтелектуальна і творча, тим більше, Ви маєте що сказати від видавництва "Критика", бо видавництва стали в цій дискусії, разом із журі, автором статті і видавництвами, "винними": перші винними, бо подописувалиі не зрозуміли німецької мови Юрка, другий винен тому, що не готує чергового перекладу і заглядає, куди не слід, треті винні, бо не видали переклади. Це серйозна річ.

До Богдани Матіяш

А Вам не здається, що через оте "ми ж бо колеги" і "трошки аж соромно", тобто через брак відвертої критики і щирої дискусії, ми й маємо такий жалюгідний стан нашого культурного простору?

До Богдани Матіяш

Якщо, приміром, чиясь дисертація в когось у комп'ютері або й у видрукуваному вигляді на столі, то це ще не означає, що її автор вже кандидат чи доктор наук, чи не так? Якщо чиїсь твори в чиємусь комп'ютері, то це ще не означає, що їх автор може претендувати на здобутя літературної премії, чи не так? Якщо ці переклади раніше чи пізніше з'являться друком, то для чого такий поспіх з ушануванням?

До Богдани:

Премію Ґундольфа теж почасти надано за переклади, яких на той час не було і немає досі. Дивно, щоб аж так хотіли преювати Юрка, що взяли все, що лежить у видавництвах і про що Юрко мріє перекладати. Те саме журі прекрасно знає працю Олекси Логвиненка, відтоді, як він уперше на початку 90-их доповідав у віденській спілці перекладачів про українську австріяцистику.

Одночасно не дуже переконливо все списувати на журі тільки через те, що воно в цей момент не може нічого сказати, на відміну від Юрка, який міг би.

До Богдани:

Ніколи не було такого, щоб журі бігло поперед воза. Чому так квапилися бігти? У світі чимало перекладачів австрійської літератури з вагомим доробком. Говорити на такі теми потрібно. Ви ж знову таки кажете про "колеги" - "не колеги". Богдано, Ви хочете бути наївно-культурною, мовляв, не прийстойно про такі речі розмовляти, треба сидіти й робити і нічого не помічати. Цитую по-пам'яті: "Писати треба тоді, коли вже не можна не писати".

до Ніки:

ооо, то вже стає цікаво!! студенти краще перекладають? що ж за студенти такі? і за якими критеріями перекладу працюють? і як їх оцінюють? таке може написати тільки хтось, хто поняття живого не має, що таке переклад і яку кількість треба на своєму віку перекласти, щоб почуватися в перекладі "своїм". хоча, зрештою, оце вже дійсно питання на дискусію, котрої все ще нема. І якої мені ТУТ вести все одно не надто прегнеться.

До Ніки:

Щодо "Фальшивої ваги", погоджуюся. Не згідний з ФОРМОЮ таких і попередніх оцінних суджень. Щоб сказати щось про переклад, потрібно бодай кількох сторінок. Журі суверенно вирішує, які тексти варті преміювання - можна вимагати постфактум оприлюднення відгуків, ставити таке рішення під сумнів. Це нормально. Зрозумійте тільки - тут йдеться не про рівень перекладів. Йдеться про те, що жодне журі не має права "дописувати позиції", яких немає, щоб улеґітимнити надання премії.

Dorohyj Tymofiju,

koly by bula Jurkom, navriad chy pysala by cej komentar. nesmachna ce dyskusija. ta j ne dyskusija ce naspravdi.povir. troshky azh soromno,shcho ti, xto mohly by buty kolehamy, tak odni pro odnyx hovoriat.

Xotila skazaty take. pereklad Kafchynoji "Ameryky" maju v sebe v kompjuteri. i to vzhe jakyjs chas. tak samo, jak i "Jova" Rota. vzhe ne pryhaduju, chy joho tut zhaduvano.

dast' Boh, Krytyka ci knyzhky vydast'. j, spodivajus', ne duzhe v dalekomu chasi. inshe kyivske vydavnyctvo vydavatyme Rilke. ale shcho ja ne je joho pracivnykom, to ne konche mushu tut joho nazyvaty.

vydani - ne vydani rechi.. to bida avstrijciv, shcho vony pobihly popered voza. ale perekladachevoji, tobto Jurkovoji, praci ce ne prymenshuje.

a vzhali meni spravdi soromno, scho beremosya dostezhuvaty, xto shcho (ne) zrobyv, zamist' prosto dobre j v svitli robyty te, shcho vdajetsya robyty samym.

ne znaju, poshcho stilky komentariv na ce vse. spravdi meni to dyvno.

trymajsya micno.

An Den Wiener

Haben Sie der Diskussion folgen können und den Anlass so einer "Aufregung" verstanden?

Круглий стіл - це дуже добре. Тільки от я дуже сумніваюся, що там з'явиться Ю. П., так, як він не з'являється й тут. Зате вчора, вже вкотре будучи представленим як брат відомого письменника і знаний перекладач, він на 5-му каналі із властивим йому артистизмом резюмував про орґ(sic!)анізацію видавничої справи. До чого йому ця дискусія тут, він "дуже зайнятий" важливішими справами.

Читала я "Фальшиву вагу". У мене студенти-першокурсники грамотніше перекладають.

Краще. Краще скликати круглий стіл не для "судилища", а для розмови. Мудрі голоси це запропонували. Бо якщо просто облишити чи недодискутувати, то воно й виглядатиме як невідомо що. Очевидно, приїде хтось із членів журі, дасть стейтмент відповідне відділення міністерства, скажуть своє слово представники фундацій, інституцій, поділяться досвідом українські преміювальники. Ми спільно вияснимо ситуацію і - надіюся - виробимо прозору модель. Щоб не було недомовленостей, "зіпсутих телефонів", голослівних звинувачень.

до ТГ:

а чи не краще вам усім дискутувати в чаті?

Сьогодні у центральному соборі міста Відень хор ушановуватиме жертв Голодомору.

Нехай би Юрко Прохасько, дописувач Die Zeit, написав би був, коли в Україні запалювали свічки, статтю про це, а не про порожню мушлю - не кожний українець має доступ до поважних німецьких видань. Варто писати не про те, що від тебе хочуть почути (тоді ти справді всім подобаєшся, бо стаєш "людиною без властивостей"), а так, аби почули те, що ти хочеш сказати, і зрозуміли тебе, навіть якщо твій погляд не зовсім комфортний, не "білий" і не "пухнастий".

Я не історик, однак як людина мисляча уявляю ситуацію, що будь-якого в'язня з відповідними знаннями могли приневолити перекладати. В концтаборах були оркестри. То що, звинувачувати оркестрантів у колабораціонізмі? Це ж тоді була така форма знущання з них. А Ви їх пробуєте робити ще й відповідальними. Я не знаю деталей, тому на цю тему мені важко полемізувати.

Одному з цеху:

Ви такі обізнані... Може, Райх-Раніцкі Вам тоді перекладав. Ви допитували, а він перекладав...

Ви володієте документами, які можуть підтвердити сказане чи просто ретранслюєте недругів "Папи літературної критики", адже й там опоненти моужть опускатися до особистісного. Крім того, якщо це й так, то в яких обставинах він перекладав. Не можна голо пересмикувати історію.

Dem Wiener:

Ich würde Ihre Freude teilen wollen, wäre nicht der Anlass...

Авжеж, перепрошую, помилився. Звиняйте за аберації. Це мій не менш улюблений Копола вклинився...

Про Формана:

Цей дописувач вічно чимось / кимось прикривається! Я про цей фільм, зокрема, й кажу. Подорослішайте: навіть Мілош Форман, якого я страшенно ціную (наприклад, за "Розмову"), не ідол, а талановитий режисер, фільми якого зроблені для перегляду і обговорення.

Пане Транс, а може, це Ви самі хочете потрапити в ту злощасну "читанку"? Ви так і скажіть. Лише нічим не зможу Вам посприяти, бо, бігме, не знаю, як воно робиться.

Я б волів, Трансе, щоб Ви мислили не "на чию користь" той чи той коментар, ми не футболісти на футбольному полі, а про "користь" чи "некористь" того чи іншого для "санації" нашого культурного простору, адже ж Вам ідеться про "гігієну"?

Ви, безперечно, знаєте цю теорію масок? Я не люблю маски. Я поважаю відкриті людські обличчя. Я наприклад, дуже і дуже поважаю допис Софії Онуфрів, бо вона написала його як достойна жінка, не ховаючись. Написала як Софія Онуфрів. Але ж він зовсім, як Ви б, Трансе, сказали, "не на мою користь". Коментар Олі Сидор теж можна сприйняти як непряму спробу обґрунтованого погляду-пояснення, чому так довго може не бути текстів. Але вони є людьми, які мають обличчя. Не масками! Інтернет дозволяє, що, наприклад, Ю.П. відповідає під різними іменами-масками. То про що говорити? Говорити можна не з масками, а з людьми.

Пане Транс, а Ви ходите ще до школи? Тоді Ви, мабуть, наймолодший і вже бодай тому найвідважніший коментатор! Чи, може, Ви вчителюєте і мусите вірші чи що там Гавриліва викладати дітям? А Ви оминіть їх, видеріть сторінку (сторінки?), викиньте геть, напишіть листа в міністерство, щоб вірші Гавриліва замінили на оповідь Прохаська, як він отримував премію за невидані тексти. Це може бути набагато дотепніше.

Пане Транс, про яку "інтелектуальну гігієну" Ви говорите? Ви маєте на увазі аферизм у культурі? Перечитайте свої ж коментарі - Ви гадаєте, вони інтелектуально гігієнічні (я не питаю, чи взагалі інтелектуальні)? Ви закликаєте не читати? Якби Ви могли, Ви б навіть забанили, себто заборонили дискусію, всіх розігнали, матеріал викинули. Це те, про що я писав.

Про читанку я, пане Транс, зараз оце від Вас і довідуюся. Не маю нічого проти. Завважте, це при тому, що це сталося, якщо це правда і Ви зможете продемонструвати "читанку", без мого ходіння з кимось на пиво і так далі, що поширене в наших вразливих тусівках. У нас же ж рівень розвитку довколалітературних тусівок не кращий, ніж політичних і бізнесових еліт, з яких у цих тусівках люблять стібатися. Я розмію, наша розмаїта Україна потребує ідолів - хто Олеся Гончара, хтось Катерину, хтось вуса цісаря, хтось ще щось...

Хто нічого не робить, той ніколи не помиляється. Всі інші помиляються, і це нормально. Нічого ховатися за анонімними рупорами!

Якщо я цього разу й вирішив активно брати участь у дискусії, то зробив це, маючи досвід попередніх писань, коли коментарі так далеко відбігли від написаного, що не мали вже до нього жодного стосунку.

"Голі" звинувачувачі мене, що я написав такий матеріал, на який зважитися було нелегко, ховаються в своїй анонімності. Я дію відкрито, публічно. Якщо Ю.П. такий зайнятий, то де ті надбання, які він створив у своїй зайнятості?? Які б рухали нашу культуру, підтримували розмову, давали предмет для обговорення??

Якщо дописувачі й критикуть переклади, то, очевидно, мають на те підстави. А що, якщо всі фахівці, які можуть критикувати переклади австрійської літератури (а таких не багато), напишуть не надто приємні, однак обґрунтовані критики перекладів Ю.П. Що, тоді вони всі заздрісники??? Це не рівень дискусії. Загальними звинуваченнями й антизвинуваченнями ви відвоволікаєте від конкретики.

"На добраніч" - не означає, що не буде ранку! Тож з 9 березня Вас, пані і панове, яке настає після 8. Насамперед не личить інтелектуалові вдаватися до таких ницих дій, маніпулювати і шельмувати поза очі, дзвонити і просити, щоб не брали перекладати жінку, яка самітньо виховує дитину і яку перекладати запросили, а казати, щоб інтелектуалові заплатили подвійно і він перекладатиме за двох. І багато-багато іншого. Є проблема, про неї написано. Чому "альтернативні" думки ґрунтуються на голих звинуваченнях ("пашквіль") тощо, якщо йдеться про конкретні факти і про - я так розумію - неможливість їх спростувати? Я свідомо вивів із статті критику перекладів. Спростовуйте факти.

Ну, так от. То чи ж варто йому отак публічно прибіднятися, зрікаючися вроджених здібностей до ошуканства? Чи, може, припустити, що запальний опонент Потьомкіна з Прохаськом не свідомий цього факту? А коли свідомий, то ж чому не волав від обурення, не бив на сполох, не писав гнівних опусів проти спотворення вітчизняної історії літератури, належати до якої він нібито й не претендує? Як на мене, ситуація цілком надається до порівняння.

А коментарі Юрка Прохаська - можна битися взаклад - тут не з"являться. Бо не личить інтелектуалові та інтелігентові реагувати на пашквілі. У будь-якій формі. Окрім того, є підозра, що він дуже заклопотана людина й, на відміну від пана ТГ, просто не має часу денно й нощно сидіти на сайті та гарикати на "інакодумців".

До речі, закликаю всіх учасників того, що тут відбувається, не відповідати на цей пост. Я ваших реплік не читатиму, бо маю, знаєте, пунктик на особистій гігієні - інтелектуальній зокрема. Натомість усім, хто залишається, бажаю смачного взаємного обхаркування!

Це не "провокативний коментар", як тавруються тут усі дописи, мінімально розбіжні з позицією пана ТГ, а невеличка рефлексія. Два роки тому побачила світ оновлена Хрестоматія з української літератури для учнів 11-12 класів, упорядкована високопосадовцями з філфаку НУ ім. Шевченка. Революційне оновлення полягало в тому, що попередній перелік авторів завершувався на "старших вісімдесятниках", а в новітній версії поповнився чотирма прізвищами. Дискусійність двох перших обговорювати нібито й непристойно, бо ж просунуті школярики почитують їх уже з класу 8-9-го - хай і під партою. Це Юрій Андрухович і Сергій Жадан. Тож виявивши улюблені імена у шкільній програмі дітлахи тільки втішаться.Третє прізвище свідомо не наводитиму, скажу лише, що воно виглядало би цілком гідно за умови, якби перелік розширювався принамні десятки на півтора імен. Четверту ж позицію на цьому міні-п"єдесталі скромно посідає пан ТГ. Про вартісність його творім тут не говоритимемо, але й не заперечуватиме того, що його присутність у шкільному посібнику спантеличить не лише довірливих старшокласників. А їм ж іще вступні тестування з укрлітмови писати!

М-да, як тут все запущено... Мілоша Формана назвали голівудським придурком, зате вилизали з голови до п'ят сталінського гебіста Райха-Раніцького, який починав свій "канон" із роботи німецьким перекладачем у Варшавському гетто. А все від фальшивого зачину. "Потьомкінські села", як довели історики, це лише чорнопіарний міф, який почали ширити "зацні" саксонські агенти в столиці Росії ще ... до поїздки імператриці в Таврію. Цікаво, що весь дипломатичний корпус побачив і власними руками помацав досягнення Грицька Нечеси, а турки навіть отримали по повній програмі, недооцінивши його успіхів у колонізації Криму та степового Причорномор'я. Катерина, нагадаю, слабувала на передок, а не на голову. Чого не скажеш про (контр-не)простих із цього форуму.

Als Österreicher fühle ich mich schon irgendwie sehr geehrt, dass ein österreichischer Preis so eine grosse Aufregung verursacht. Ich hätte nie gedacht, dass mein geliebtes, kleines Österreich wieder einmal von so grosser Bedeutung sein könnte.

Ми всі пишемо книжку свого життя. Надобраніч.

Та бо Райх-Раніцкі створював канон, а не займався самодурством.

http://www.derkanon.de/

І було би дуже доречно мати в укр. літ. процесі таких критиків іноземної літератури, які могли б відслідковувати літ. процеси тих країн, літературу яких вони знають. Кого і що перекладати, рецензії перекладів, перекладацькі семінари і школи. Все це постало б. А так виходить "Транзит" - перекладна новинка сучасної австрійської літ-ри.

А як твір наз. в оригіналі?

Тим не менше, Райх-Раніцкі виявився напрочуд субтельною людиною в своїй книжці "Моє життя".

Якби там якомусь автору дали премію за книжку, яку він не написав, або перекладачеві за переклади "в шухляді", Райх-Раніцкі, мабуть, перевернув би студію, а мільйони глядачів сиділи б прикутими до екрана.

Він не належав до жодного клану і "міжсобойчика", тому його побоювалися, недолюблювали, вважали некоректним і так далі.

Розумієте, Марсель Райх-Раніцкі не говорив про криві ноги чи надкушене вухо людини, ні про її сексуальні, ні релігійні, ні жодні інші нахили, вірування, сімейні обставини. Зате говорив про літературу. Жорстко, безкомпромісно.

Був у Німеччині такий "Літературний квартет", який приковував увагу більшої кількости глядачів, ніж наші політичні телешоу, а був присвячений "всього-на-всього" книжкам. Перша скрипка цього квартету, літературний критик Марсель Райх-Раніцкі, міг у критичному екстазі порвати перед екраном "погану" книжку. В нас би таке "на численні прохання правильних та пухнастих" відразу б відімкнули від телеефіру, а наша тусівка, мабуть, отримала б приступи й інфаркти. А це пов'язано з певним рівнем розвитку суспільства - там немає сліпих ідолізацій й ідолів.

Все ж таки до Полляка, доступного завдяки Прохаську. Чи "Транзит" - той твір, якого бракує укр. перекладному канону?

Навколо Кельмана точаться суперечки. Якби не писав текстів, то б і не точилися. Читав його, пише вправно, дотепно, в окремих творах віртуозний стиліст. Це цілком інша література, ніж Єлінек. Його також варто перекласти бодай тому, що в себе на батьківщині (-нах) він викликав такий жвавий інтерес.

Але я хочу сказати про інше.

Приміром, Daniel Kehlmann - то тут ніхто і не сперечається. Цей молодий автор формує канон на наших очах. Його вважають своїм і німці, і австрійці. Феноменальний успіх, багатомільйонні наклади, премії, 10 творів у 34 роки!

Багатьом в Австрії так би й хотілося, бо Єлінек дуже вже дискомфортна, а Полляк "біліший та пухнастіший", себто, опортуністичніший.

Хто не сперечається, той не помиляється. Де немає розмови, там неминуче починається втрата якости, орієнтирів, відкривається шлях нечесним речам, які потім підносяться до неба як найбільший успіх.

За канон і багато інших речей потрібно сперечатися, інакше опинимося в новому Середньовіччі.

До чого тут камінь? Це вже якась погроза... Не можна серйозні речі обговорювати лише на каві, тобто, знову ж таки, кулуарно. Іноді за бажанням дотримання доброго тону ховається банальна спроба замовчати тему. Гостре обговорення письма і письменства не треба сприймати як особисту образу. Обговорювати особливості, вади вигляду, приватні сторони життя тощо людини неприпустимо, але сперечатися з тим, що "Транзит" визнають шедевром сучасної австрійської літератури треба, бо інакше в українського читача складеться хибне враження, що австрійське досягнення - це "Транзит" М.Полляка, а не, скажімо, "Піаністка" Е.Єлінек.

bila i puxnasta,

А ми Вам заважаєм чимось, може?

до ТГ і просто:

а вам не хотілося б, наприклад, зустрітися десь приватно і собі задушевно поговорити, всіх облити помиями, вилізши з мушлі, і потішитися, які ви обоє горді, принципові, справедливі... тільки, здається, ви обоє забули біблійну історію про камінь, який може полетіти в кожного з нас.

А чому було не дописати Прохаську всіх геніальних австрійських авторів. Як дали за Кафку, то могли б дати і за решту.

"Америка" Кафки теж невеличкий твір, фрагмент. Щоправда, геніальний. Такий геніальний, що за нього можна й не перекладавши його отримати премію.

Ага, то ця премія Прохаську додає ще й престижу Полляку. Але аж ніяк не додає йому більшої кількості написаних ним творів. Як і Прохаську перекладів.

Дикуни - вони всюди дикуни. Таких мушель повно.

Сміх та й годі!!!!!!!!!!!!

Раз "Транзит" - тоненький творик, а нагороджують за великий твір, то значить "Транзит" - і є увесь доробок Полляка. Так же написано у анотації.

Та власне.

Автор "Транзиту" це резюме, вочевидь, й складав. У той час як великі письменники пишуть і живуть назагал відлюдно, маленькі письменнички причащаються преміями, вносять себе в історію літератури на основі перекладів своїх опусів іноземними мовами. Мовляв, мене переклали іноземною мовою! Дикуни з порожньої мушлі!

То виявляється Полляк - видатний автор.

Ну, але причому увесь список?

Dabei kann es sich um die Übersetzung eines umfangreichen Einzelwerkes oder eines Gesamtwerkes handeln. In erster Linie sollen Übersetzungen von Werken lebender Autorinnen und Autoren ausgezeichnet werden.

Нарешті ясно: нагорода за "Транзит" М.Полляка!

Jurko Prochasko gilt als einer der profiliertesten Übersetzer in der Ukraine, nicht nur aus dem Deutschen, auch aus dem Polnischen. Er hat einige der großen Klassiker der österreichischen Literatur übersetzt

Ну, але ж пишуть

Юрко Прохасько - найкращий "австрійський" перекладач"

?

Тільки нехай хтось доведе, що це шедевр. Бо, як на мене, це слабесенька компіляція.

Нагадаю:

"Транзит" - коротюсінька доповідь. Не художній твір. Таких доповідей в робочому порядку у видавництвах, офісах і студенти перекладають грамотно і десятками на день. Якщо "Транзит" М.Полляка - шедевр австрійської художньої літератури, а не тексти Єлінек, Гандке, Менассе, Бахманн..., тоді він справді заслуговує найвищої нагороди.

Наразі Прохаська можна розглядати щонайменше на рівні Лукаша чи Кочура, які міжнародних премій і не мали.

І взагалі дивна ситуація. Є такі, як "Найманець", які намагаються подивитися відсторонено, є багато цікавих дописів, але й досить таких, які пробують не обстоювати і спростовувати арґументами, а винуватити і всовіщати автора статті за те, що він її написав. Дивна позиція...

До "Один із цеху".

"Гуляки праздного..." Цей "праздний" "гуляка", з якого слабенькі на вдачу біографи разом з голлівудом зробили мало не дурника, залишив купу творів, які тлумачаться і перетлумачуються. Він малого віку татусько його дослівно дресирував, Моарт працював у поті чола, але й любив розважитися. Можливо, нікому не лизав дупи, тому не мав належного успіху при дворі, не вмв плести інтриг і так далі. Вам досить? Чи ще трошки деконструювати для Вас казку?

Я маю на увазі, що на людину, яка двічі відзначена найпрестижнішіми преміями в царині перекладу з певної мови можна очікувати шедеврів! Тобто очікування зростають... і навіть якщо раніше хтось перекладав того чи іншого автора, то тепер ці всі твори хочеться читати з під пера лауреата. Це ж як Нобеліанти - довіра та інтерес до них підвищуються...

Найманцеві:

Погоджуюся, з різних перспектив важливість цієї теми різна, в потоці всіляких випадків, буденних труднощів навіть дуже й дуже марґінальна. Йдеться не про персоналії, а про технології, спосіб функціонування певних речей, про які можна говорити лише на основі конкретних виявів. Ви ж не мусите входити в цю дискусію і почуватися "некомфортно". Є багато матеріалів, тисячі на різних сайтах. Читайте щось цікавіше. Але ж якщо відгукування таке жваве, то все-таки потрібне.

До "Один із цеху"

Цитата гарна - тільки де ж її українська версія??? Ви любите порівняння, натяки, аналогії. Ну то спробуйте прикласти цю цитату до тих, хто шукають правди, наприкалад, у справі Ґонґадзе чи в незліченних інших речах.

До просто:

Ви хочете сказати, що Прохасько ще й за "Чарівну гору", якої не переклав отримав премію? Ще трохи, і складеться таке враження, що все, що перекладено українською, переклав Юрко Прохасько. Може, у членів журі воно й склалося.

Катерині:

Перекладання - лише одна з моїх ідентичностей, не найважливіша, хоча я ставлюся до цього відповідально. Для мене принципово говорити про речі, які ми не толеруємо в економіці й політиці, і які є мовби навіть заслугою в культурі. Геніальний Моцарт? Геніальний. Чому ми так кажемо? Тому, що залишив твори, на основі яких ми це можемо твердити.

Катерині:

Ви знову хочете перевести дискусію в інше русло. Я радий Вашим уподобанням - найбільше, Вам, мабуть, подобається "Людина без властивостей" у перекладі Юрка Прохаська (про "Фальшиву вагу" я, звісно, мовчу). Про смаки сперечаються, до того ж інтенсивно, але іншого разу. Зараз йдеться - вкотре мушу акцентувати - про нечуване пройдисвітство. І не треба мене протиставляти. Є кауза - про неї говоримо.

Про те, що в історію літератури ввійду, я не турбуюся. Я не такий марнославний, щоб вичісувати і вигладжувати свій образ, яким я туди ввійду. Головне, аби туди ввійшли мої тексти - оригінальні, перекладні, наукові, щоб їх було багато і були цікаві. Щоб подобалися Вам. Більше і менше.

Катерино,

"Чарівна гора" в перекладі Прохаська також гарна?

Катерині,

А Ваш улюлений перекладач - аферистом! З чим Вас і вітаю

ТГ щодо клановости.

Пане Тимофію, мені і Ваші переклади подобаються, але переклади Юрка Прохаська все ж більше. Вибачайте...

І насправді мені буде дуже прикро, якщо в історії української літератури для загалу Ви передусім залишитеся не як перекладач, скажімо, Рота, а як автор статті "Потьомкінські села".

Може, візьметеся за Бахманн, Бернгарда, Гандке..?

Шановний лауреат міг би вже зараз поділитися творчими планами після здобуття премії (уже двох). З Вас спитають читачі - що буде наступним?

Абсурд

Головне, аби преса приділила належну увагу як-не-як одному з дванадцятих найкращих "популяризаторів австрійського письменства в світі". Нагородження відбудеться в червні! Хоча Музіля п.Логвиненко ще не видасть, але за українця Прохаська "приємно".

ТГ:

громадськість?.... чи не надто широко/високо націлені?

Як на мене термін невдалий; як на мене (теж ґерманіста, хоча й не художнього перекладача) тема зачіпає обмежене коло людей навіть не серед художніх германістів-перекладачів, а серед таких самих тільки австристів. Тож активної участі громадськості у з'ясуванні того, хто кому шах, а хто кому мат: ТГ чи ЮП - не очікуйте. Країна живе зараз іншим. До того ж, абсолютна більшість живе в тій країні так, що не читає абсолютно тих текстів, котрі перейшли через перо/клавіатуру ЮП чи ТГ, чи ЮА, чи.... Тож не висувайтесь на номінацію найглобальнішої проблеми щонайменше Львова..

І ше одне: якшо всі так хочуть шось спитати чи сказати ЮП, хіба хтось скасував хоча б телефони?.. чи він вперто не відповідає? ігнорує? посилає? дає знову ж таки відстоювати себе (теплим/нетеплим) жіночим голосам? - то так у форматі обміну думками стосовно того, що коли один чоловік (?) має шось сказати іншому чоловіку (?), то недоцільно замовляти рекламний борд в центрі міста, щоб це йому написати...бо бачте, і він... і я - перекладачі.... і най громадськість розсудить, хто кому мат, хто кому шах... чи по-простому, в кого крутіші я@%я.

"Все говорят: нет правды на земле. / Но правды нет — и выше. Для меня / Так это ясно, как простая гамма".

І далі по тексту: http://rvb.ru/pushkin/01text/05theatre/01theatre/0839.htm, зокрема "Где ж правота, когда священный дар, / Когда бессмертный гений — не в награду

/ Любви горящей, самоотверженья, / Трудов, усердия, молений послан — / А озаряет голову безумца, / Гуляки праздного?.. О Моцарт, Моцарт!"

Я був свідомий того, що я зі своїми арґументами в програшнішій ситуації, ніж пройдисвітство, про яке пишу. Проте мені не йдеться про виграш чи програш. Виграшем будуть нові й нові, добрі і кращі перекладні книжки, виграшем для всіх нас. Коли є книжка, її можна і треба читати та фахово критикувати. Коли ж книжки немає, це ще автоматично не означає, що вона геніальна.

Завдання, яке я перед собою поставив, - примусити громадськість замислитися: що, чому і як відбувається.

Хтось вважає, що те, що відбувається, заслуговує на повагу, хтось цим обурюється. Я не вірив у таке ошуканство, доки крихта по крихті не з'явилися факти. Для мене вони переконливі, проте буду радий, якщо їх - поза особистісними звинуваченнями чи симпатіями - буде спростовано. В жодному разі не замовчано і не забалакано!

Круглий стіл таки треба продумати. Це був би добрий вихід для дальших думок та рішень.

Олекса Логвиненко наразі працює над твором у Європейській колегії перекладачів м. Штралена. І це велика гордість за укр. переклад, оскільки укр. стипендіати бувають там вкрай рідко!

Модель "круглого столу" - за.

А Катерина вже підписалася під "Петицією"?

Чи заздрість посібнику Сталіна перешкоджає?

Катерині:

Уявляю, як після такого розголосу читачі квапляться до книгарень, вимагають "Людину без властивостей" (яка символічна назва!), а книгарі безпорадно знизують плечима. Коли ж "Людина..." буде, то буде в перекладі Олекси Логвиненка. Ось останнього можна буде й привітати, що переклав цей опус маґнум. Між перекладачами ґречність прийнята, тільки ж не можу я вітати когось із чудовим перекладом, якого не зроблено.

Катерині:

"сором'язливі поціновувачі Вашого таланту" - це Ви про талант аферизму, кулуарної демонізації "іншого" замість відвертої розмови, улюбленого методу Юрка Прохаська? Тут же ж не про те йдеться. Талант, рівень перекладів, розголос тощо - це вже далі. Спочатку мають бути тексти.

Я вкотре пропоную згадану дописувачами модель "круглого столу".

Товариство, пора вивести цей трилер у новий формат - скажімо, супервізію.

Катерині:

Катерино, замість закликати Юрка відповісти, Ви болісно турбуєтеся про те, щоб він ні в якому разі не відповідав. До чого тут "заздрісників"? "Заздрити", якщо на те пішло, можна тому, що зроблене і зроблене добре. "Заздрити" аферизму? Ви хочете все звести на "особистісне". Чому? Є факти. Є арґументи. Арґументуйте. Не впадайте в істерику й облуду! Бо це означає, що або Ви не доросли до дискусії і перебуваєте на рівні примітивного кланового мислення (наших б'ють), або свідомо відводите від теми.

Ось ініційована Вахтангом Кіпіані "Петиція: The New York Times Should Return Duranty's Pulitzer" налічує понад 5 тис. підписантів. Борімося - поборемо!

http://www.petitiononline.com/mod_perl/signed.cgi?lozo2008

Цікаво, чи має в своєму цеху заздрісників перекладач Тимофій Гаврилів? Прохасько-бо має і, як можна пересвідчитися, чимало.

Юрку, вітаю Вас із успіхом! І собі трохи заздрю Вам: і премію отримали, і розголос он який пішов!

Сподіваюся, Ви не будете виправдовуватися, хоч би як Вас до цього тут спонукали доброзичливці та сором'язливі поціновувачі Вашого таланту.

Пропозиція!

Для початку як продовження дискусії підготувати "Відкритий лист до жюрі премії ...": викласти бачення заслуг лауреата колегами по перекладацькому цеху, а також всіх охочих, хто поділяє це бачення. Ознайомити з ним громадськість на цьому ж сайті. Лист відкрити для підписів.

спостерігаю з учора за тим, що тут назвали дискусією. ...і ось що цікаво: якщо на захід.неті відображено тільки поверхню того, що можна назвати ескалацією, чи криком обдурених праведників, то як виглядає те саме у свої глибині: хто з ким і як спілкувався (бачився/писав/дзвонив/....) за цей час НЕ через захід.нет?..

і яка форма врегулювання була б тут оптимальнішою, шоб не втрачати честі там, де про неї й не писали... - так, для роздумів панству, котре взялось за графоманію навколо власних слабкостей...

за звичай, кожен вчинок має причину, наслідок і мету. перше побачити тут таки ше можливо. а як стосовно другого і третього?...

Ой, забудьте про того Жірарда, у мене немає ні часу, ні бажання викладати вам суть його теорії.

Щодо стилю "радянської правди", то я ще не вміла читати, коли вона друкувалася.

А щодо мужності назвати себе, то нагадаю, я не пишу вам анонімок на домашню адресу, а формат цієї інтернет-дискусії якраз передбачає анонімність.

Не бачу сенсу далі тут дискутувати.

Пане Тимофію, облиште Квіточку. Якби дискутанти мали особисті мотиви, то вони б вдалися до опису особистих якостей лауреата. І повірте, після всіх відгуків на його людські та професійні якості Прохаськові довелося б виїхати з міста, якщо не країни.

Квіточці:

Між нами різниця: Ви - "Квіточка", я - Тимофій Гаврилів, Ви прикриваєтеся Жірардом, я не прикриваюся ні своїми перекладами, ні художніми текстами, ні своїми ж науковими працями.

"Продіагностуйте" аферизм Юрка Прохаська. Щось там написано в Жірарда про це? Ще не дочитали?

Якщо Ви бажаєте захистити Юрка Прохаська, то найкраще це робити арґументовано. Я проарґументував. Не ставив діагнозів, хоча романи можна писати.

Ще раз Квіточці:

Аналогії з чим - з аферизмом? Ваша упередженість... Ваш стиль нагадує стиль "радянської правди". Цікаво, звідки Ви пишете, і чому не маєте мужності назвати себе?

Євгенові Гулевичу:

Вихід, який пропонує Тарек Сирил Омар, найцивілізованіший. Круглий стіл за участи членів журі, премійованого, експертів, спільноти.

Квіточці (постскриптум):

"наслідувати суперника" в його аферизмі я аж ніяк не збираюся.

"дух суперництва" можливий лише там, де є з чим суперничати. Як мені суперничати з потьомкінськими селами? Ними можна або милуватися у самозадуренні, або доторкнутися, і вони посипляться...

Мінімальний стилістичний аналіз "квіточок" "неупередженої" Квіточки:

Не перекручуйте, мала щастя, ницих звивувачень, цьому судилищі, прикриваючись, якісь особисті рахунки, дух суперництва переповнює, наслідування суперника, веде до конфлікту, Ваш випадок - класичний.

Ще раз відповім вам, Тимофію, я не знайома ні з вами, ні з Юрком особисто, у літературних колах Львова не перебуваю, тому причини ваших з ним суперечок мені не відомі.

Ви самі запропонували дискусію на тему, яка вас так розхвилювала, то ж чому тепер обурюєтеся? Набагато приємніше дискутувати з однодумцями, чи не так? Якщо вам так не до вподоби мій стиль - що ж, не всі однаково обдаровані, вам, як майстру слова це добре відомо.

Пробачте, якщо образила вас своїм "діагнозом", якраз читаю "Насильство і сакральне" Жірарда. Паралелі просто разючі, не могла стриматись.

Тимофію, а як ти бачиш, що далі годилося б робити з таким визнанням правоти або неправоти - голосним чи мовчазним, Юрка Прохаська? Ми не маємо вагомих і водночас промовистих та усталених місць (ні попереднього, ні післявидавничого) рецензування - часописів, електронних ресурсів (peer-reviewing, peer-editing), а робота у видавництвах не є такою публічною, що творила би звичай і актуальні критерії перекладацько-видавничої справи. Отже, й саме визнання того чи іншого, врешті, не має, на що опертися, аби бути якнайкраще конструктивним.

Й останнє, Квіточко:

Перекручуєте Ви. Бо, знову ж, я не писав, що Юрко Прохасько уповноважив обох жінок стати на свій захист. Це їхня воля - я наголосив, що вони мають відвагу дискутувати, пробувати щось прояснити, задекларувати, почасти під своїм ім'ям і прізвищем своє бачення.

Квіточці:

Чому Юрко Прохасько мовчить?

Його запрошували і запрошують до відповіді.

Гідна людина скаже:

1) це все неправда і доведе, що це неправда;

2) визнає, що так є.

Цей випадок симптоматичний.

Якби ми обговорили філолофію преміювання відразу після Ґундольфа, такої розмови, мабуть, зараз не було б, бо не було б її предмета - нової премії за ті самі неперекладені тексти.

Де Ви, Квіточко, прочитали, що я сказав, що засуджую Прохаська? Я сказав і кажу, що на мій погляд, йдеться про нечуваний аферизм, і проарґументував його.

Нехай зголосяться видавництва, в яких десятиріччями лежать давно перекладені, але не видані лауреатом тексти, тоді як премії надають за видані тексти - тим більше за такі, які мали б мати резонанс, інакше чого вартує така премія. Скажіть, Квіточко, також про "успішну місію". Це звучить, ніби Ви щойно вернулися з кінотеатру після перегляду новітнього телевидання про Джеймса Бонда з українкою в одній з головних ролей. Тож ще раз настійно прошу: скиньте маску, Квіточко!

Квіточка робить те, від чого застерігає пан Тарек - просто якось брутально й одним махом прагне скинути дискусію в особистісний тартар. Квіточко, заберіть пелюстки з обличчя! Назвіться! Скажіть, що маєте сказати - я не ховаюся за псевдами, спинами, авторитетами. Тож повертаю до теми аферизму, який не може залишатися без відповіді в цьому конкретному випадку і вивести з цілком слушними питаннями до журі. Тут уже мусить відкритися журі, витлумачити, де воно визбирало неіснуючі переклади.

Квіточці:

Ви дуже розхвилювалися, огляньтеся - весна починається! Ставити діагноз? О так, коли мені Юрко Прохасько напередодні мого знайомства з Тарасом Возняком описав його, я подумав, що мені доведеться знайомитися мало не з убивцею, принаймні з монстром. Про ці, а ще більше про почуті від інших методи Ю.П. я ж не пишу (досі не писав). Ваш стиль, Квіточко, з Вашими діагнозами... Що я Вам можу відповісти на таке? Хіба: Лікарю, зціли себе сам!

Якщо Ви гадаєте, що я "зводжу порахунки", то мусите знати, які саме. Скажіть, будь ласка! Це публічний простір. Я Вас почую і неодмінно відповім.

Якщо умови такі, що жюрі обирає лауреатом того, кого добре знає особисто, або хто до вподоби, то нема на те ради. Але до чого тут перелік неіснуючих перекладів?

123,

цілком підтримую. Незгодні переважно усуваються, не допускаються, ігноруються. Мовляв, не підходить, то ніхто і не запрошував. Шукай іншого спонсора, роби краще і помітять. Зате теперішнім станом міжкультурних зв"язків якраз Прохаськові та подібним завдячуємо.

От кого було ще номіновано на дві премії, що їх присуджено Прохаську? Хто з українських перекладачів не витримав його конкуренції?

До 123

Механізми культурного й інформаційного "співіснування" можуть бути різні і вони здебільшого не особистісні. І хіба в цьому найбільша проблема? Для мене в усій цій історії найбільша проблема - це проблема моралі. А як змінити цей механізм?

Просто,

Ви пишете:

ми декларуємо, що не згодні з преміями Прохаська. Чому німецькі та австрійські колеги не зважають на нашу позицію? І не рахуються з нею?

От саме на це і хочу звернути увагу дискутантів. Затаврувати ганьбою Прохаська найлегше. А треба думати про зміну механізмів культурного та інформаційного співіснування з нашими західними сусідами. Вони не повинні бути здебільшого лише особистісними. Хоч, можливо, це надто складна і "непідйомна" проблема.

123,

Зачекайте, ми декларуємо, що не згодні з преміями Прохаська. Чому німецькі та австрійські колеги не зважають на нашу позицію? І не рахуються з нею?

За що вони поважають Прохаська, і зневажають тим самим нас?

Просто,

ви не вловили моєї іронії.

Але уся ця справа справді свідчить про меншовартісне сприйняття української культури європейськими бюрократами.

До 123

В останньому Вашому дописі Ви такі справді "поназгущували" :)

123,

"Достатньо, що хтось досконало навчився німецької мови"

Ну, Ваш допис якось робить наголос на укр. меншовартості.

Юрій Дуркот, напр., дипломат в минулому, переклав Л.Дереша і М.Рябчука на нім. м. Поки без нагород!

(Persha versia tsioho statementu ne bula redahovana, vybachaiusia)

Khocha v temi NE obiznanyi, a dosvoliaiu sobi proposytsiu vsim (bo ia, chesno kazhuchi, boiusia shcho tsia diskusia vyide "s ramku" i (shche ras) mozhe zalyshatysia tilky "ruiny"): Meni zdaietsia, shcho mozhlyvosti internet-spilkuvannia stosuiuchi tse pytannia uzhe vycherpani: Krashche perestaty pered dalshoiu "eskalatsieiu" osobystykh zakydiv. ALE tut obhovorytsia (nezalezhno vid posytsii) do nioho, pytannia iake ie vazhlyve. Proste "aussitzen" nikomu tut, ia zghaduiu, ne rekomenduietsia bo zaleshit za soboiu tilky pohani, khoch prykhovani, naslydki. Otzhe proposytsia: Tsi orhanizatsia iaki tut zadiani buly i tsi avtory i chleny komitetiv iakikh tse pytannia stosuie i avtor tsioho stattia tut maiut znayty sposib rasom postavyty prozyrnyi protses shchob siazuvaty tsiu spravu. Nezalezhno vid resultatu, tsia praktyka sama po sobi bula by postup.

Khocha v temi NE obiznanyi, a dosvoliaiu sobi proposytsiu vsim (bo ia, chesno kazhuchi, boiusia shcho tsia diskusia vyide "s ramku" i (shche ras) mozhe zalyshatysia tilky "ruiny"): Meni zdaietsia, shcho mozhlyvosti internet-spilkuvannia stosuiuchi tse pytannia uzhe vycherpani: Krashche perestaty pered tym shcho dalshoiu "eskalatsieie" osobystykh zakydiv. ALE tut obhovorytsia (nezalezhno vid posytsii) do nei, iake ie vazhlyve. Prostyi "aussitzen" nikomu tut, ia zghaduiu, ne rekomenduietsia bo zaleshit za soboiu tilky pohani, khoch prykhovani, naslydki. Otzhe proposytsia: Tsi orhanizatsia iaki tut zadiani buly i tsi avtory i chleny komitetiv iakikh tse pytannia stosuie i avtor tsioho stattia tut maiut znayty sposib rasom postavyty prozyrnyi protses shchob siazuvaty tsiu spravu. Nezalezhno vid resultatu, tsia praktyka sama po sobi bula by, ia zghaduiu, postup.

"Вони навіть не зробили мінімальних зусиль і не поцікавилися думкою своїх посольств і культурних інституцій, представлених в Україні."

А хіба їх взагалі цікавить, як їхня література і культура тут сприймаються? Вони хіба цікавляться тим, що хотіла б читати, дивитися і слухати українська публіка? Які твори пропонуються для перекладу? Хто визначає їх? Інколи вся їхня культура нагадує секонд-генд! А потім звучить, що українці невибагливі, не мають і самі чим зацікавити Захід. - "Вот я и спрашиваю себя иногда, а где же украинские Эстерхази и Шимборские...", каже Катаріна Раабе.

Усе гаангажоване. Я ще раз звертаю увагу на перекладацькі семінари, що ними керує п.Євгенія Бєлорусець третій рік поспіль. Хтось може тут привести в приклад котрийсь з її перекладів? Чому цими семінарами не керує Т.Гаврилів, О.Сидор? Зате там є Клаудія Дате..? Чомусь російськими може керувати Анна Шибарова, а українськими не може керувати україномовний фахівець...чи їх просто нема?

От того то і преміюється Прохасько!

До Володимира:

Якщо мій стиль вам дещо нагадує, то прошу сказати що, бо мені здається, що у вас зовсім відсутнє його відчуття. Щодо моєї статі, то такий провальний "здогад" наводить на думку, що спеціаліст з ґендерної лінгвістики з вас кепський.

До речі, творчого доробку автора статті я не оцінювала, тому для чого ці нікчемні порівняння? Я в комісії по преміях не засідаю, українських перекладачів на здобуття премій не висуваю.

А про мою "спробу звести дискусію до особистостей", то яка це дискусія, коли "поведінка Юрка Прохаська однозначно заслуговує осуду"?

Тому і судилище.

Поціновувачам творчості Патріарха!

http://www.litakcent.com/index.php?id=247

http://sumno.com/article/myhajlo-slaboshpytskyj-prozajik-1-v-ukrajini-galyn/

У "Сумно" йдеться також про премію. От що єднає...

Ця дискусія стосується насамперед шановного кола наших германістів, до якого я особисто не належу. Однак дозвольте ще раз зауважити, що найкраще обговорювати перевірені факти і ширші проблеми. Перечитавши ще раз статтю ТГ, переконуюся у повній слушності його аргументів щодо скандальності присудження премії за неіснуючі переклади. Однак хочу ще раз звернути увагу дискутантів на те, що послуговуючись неперевіреними чутками про начебто чиюсь причетність до нагородження чи морально засуджуючи чуюсь авантюрність, зводимо усю дискусію до рівня особистих стосунків та образ. Натомість проблема полягає у тому, що Україна залишається чудернацькою країною, яку наші західні друзі серйозно не трактують, тому нікому й на думку не спало бодай поглянути на переклади цією чудернацькою мовою, бо й так ніхто нею в світі не читає. Достатньо, що хтось досконало навчився німецької мови - уже сам цей факт викликає повагу та подив у багатьох німецькомовних друзів - мовляв, цьому варварові підвладне спілкування нашою цивілізованою мовою, чи це ж уже не достатня підстава для нагороди?! Я навмисне згущую фарби, особисто знаю чимало надзвичайно інтелігентних австрійців та німців, які щиро за нас вболівають, але цей виняток таки не заперечує певної тенденції.

Так, у лютому 2009 року вийшов мій переклад Ґенацино. А здала у видавництво його я в грудні 2006 (!!!). І це при тому, що Кальварія мала на

його видання ґрант Ґете-інституту. Це я до того, що інколи переклади і справді довгенько лежать у шухлядах. З незалежних від перекладача

причин.

"Семінари не обов'язково мусять приводити до перекладів, то - справа приватна або для тіснішого спілкування у дві голови (з редактором чи рецензентом..."

В такому разі і премії ні до чого не зобов"язують, тим паче що вони вже присуджені! Ю.Прохасько, вочевидь, саме такої думки - тому і не удостоює нас своєю увагою!

До Квіточки

Як "сеньйор Папагатто" Юрко є неперевершений! Робити розумний, задуманий вигляд, артистично ставати, відкидати елегантно гривку і все це густо приправлене чудовою, перфектною, досконалою німецькою мовою діє на авдиторію бездоганно. Артистичного таланту у нього не відбереш. Але ми обговорюємо тут брехню. Він обманув німецьку та австрійську комісії, подавши до них неіснуючі твори. Відчуваєте різницю?

Нічого не зрозумів про "судилище". Поки що бачу тільки дискусію, а поведінка Юрка Прохаська однозначно заслуговує осуду.

До Квіточки

Стиль Вашої відповіді мені щось дуже нагадує, бо вона вже аж занадто особистісна. Ви справді жіночої статі? А щодо духу суперництва, то, як кажуть в народі, далеко куцому до зайця. Якщо порівнювати зроблене Гаврилівим і Ю. Прохаськом на ниві перекладу, то це небо і земля. А загалом Ваш допис - це невдала спроба звести дискусію до особистостей.

До автора:

Ви пишете "Чому жінки мають мужність висловлюватися, а чоловік, якого це стосується, відмовчується за їхніми спинами".

Не перекручуйте, Юрко Прохасько не уповноважував обох дописувачок ставати на його захист. Тому ваше звинувачення Юрка в боягузстві і відмовчуванні не що інше як провокація і не відповідає дійсності.

Особисто з Юрком не знайома, але мала щастя побувати і на книжковому ярмарку у Франкфурті, і на літ. фестивалі у "Старій кузні" у Відні, де він брав участь. Повірте, свою місію він виконував блискуче!

Щодо цих ницих звивувачень (зрештою, не сам же він собі ці премії присуджував!), то цілком зрозумілою є позиція Юрка, що не бажає брати участі у цьому судилищі.

І до автора особисто. З ваших коментарів стає очевидним, що ви, прикриваючись безкомпромісністю і турботою про моральне обличчя нашої культури, зводите якісь особисті рахунки з Юрком. Дух суперництва переповнює усі ваші дописи і коментарі. Особливо примітно це в світлі теорії мімезісу Рене Жірара, за якою наслідування суперника є центральним елементом людської поведінки, що й веде до конфлікту. Ваш випадок - класичний.

"російськомовну поетку олену Заславську з Луганська, а також Бориса Херсонського з Одеси і Ігоря Сіда з Криму"

А це хто такі? Юні зірки, яких запалив Андрухович?

Чи метри, як сам Патріарх?

haly4anka вийшла, а Софія Онуфрів виходять з дискусії, бо самі усвідомлюють, що їхні аргументи нічим не підкріплені й не діють. Може, Ю. Прохасько навів би потужніші аргументи?

І що сталося з твоїм відходом з незалежного культурологічного часопису "Ї"? Майже все трималося на твоїй праці із німецькими колегами. Спочатку відвернувся Вальтер Моссман, а потім і фундація Бьоля припинила підтримувати цей проект. Так що персональний чинник дуже важливий також і в контактах із Заходом. А Прохасько однозначно готував особисто подання на себе. Поява неіснуючих творів у списку "заслуг" є нічим іншим як його брехнею....

До не австрійця:

Все було з точністю до навпаки, але Ви мені не повірите.

Не бачу сенсу далі вести дискусію у такому форматі.

Софіє, не треба вдавати із себе таку наївну. Ти ж прекрасно знаєш, як відбувається подання на різні стипендії та нагородження преміями. Ми не маємо ідеалізувати наших австрійських та німецьких колег, бо їм також притаманне все людське :-) Ти ж знаєш, чим ширше коло твоїх знайомих в Берліні, тим легше твоїм проектам реалізуватися.

В різних журі та комісіях також працюють люди і їм властиво помилятися. Проте, під час першого нагородження премією Гундольфа Ю.Прохаська інтенсивно циркулювали розмови, що його пролобіювали саме Полляк та Андрухович. Саме тому тут і визирнуло це прізвище. Думаю, коли такий авторитетний український письменник в німецькомовному світі "підтримав" кандидатуру Юрка, то всі академіки йому одразу й повірили. Так що Андрухович тут "при чому".

Пробую уявити Мартина Полляка, який доточує до списку свій "Транзит" у Юрковому перекладі...

до ТГ:

згідна з тобою, не про це тут мова.

до Володимира:

це Ваше право сумніватися, я кажу, те, що знаю.

До Софії Онуфрів

А хто і які факти тут перекручує? Може, Ваше категоричне запевнення про "повну несподіванку" це і є перекручування фактів?

Софії Онуфрів:

Тож до властивої теми.

Ти, Софіє, пишеш про цілковиту несподіванку. Даруй, але звідки тоді німецьке й австрійське журі навизбирували Прохаськових перекладів, яких ніде немає? Невже в журі сидять, вибач, телепні, які понавигадували додаткові переклади, бо тих, що знайшли, було мало? Якщо ж це дійсно журі подописувало, як виглядає з Твоїх слів, ну тоді вже й не знаю, що думати...

До Софії Онуфрів

ми живемо у світі, де дуже легко і швидко можна отримати і перевірити будь-яку інформацію

Чому ж тоді ніхто не перевірив? Тим паче, що це так легко. Т. Гаврилів, до речі, теж пише у статті, що це легко й просто. Про повну несподіванку я дуже й дуже сумніваюся.

Пропоную поставити табу на Андруховичеві, не чіпати Дереша й Карпи, а зосередитися на властивій темі. Не хочу, щоб дискусія збилася на манівці, як торік у грудні під "Моїм Віднем". Для мене, який вивчав світову літературу у ЛНУ, мав чудових і надхненних викладачів, а також займався (і займаюся) самоосвітою, слова "якість текстів Андруховича незаперечна" нічого не означають.

ТГ:

ок. вмовкаю, не втручаюся. хоча закиди захисту ЮП аж ніяк не пасують до задекларованої "відкритості": чим дошкульніша критика, тим вона бажаніша. А якщо постає нормальне бажання розібратися в ситуації, то це захист? зрештою, ця дискусія і так скотилася до особистих образ: один розбір "нової" стилістики ЮА чого вартий!

до ТГ

Стосовно Андруховича - він і живе в Україні. А щодо реакції молодшого покоління (може даси лінк, було б цікаво почитати), то цілком припускаю, що для когось 20-річного Андрухович не є близьким. Як до мене не промовляє ні Дереш, ні Карпа. Однак, на мою думку, якість текстів Андруховича незаперечна. Але це якби переведення стрілок, бо насправді, предмет нашої дискусії - не він.

до Володимира

ніхто нікого в оману не вводив, ми живемо у світі, де дуже легко і швидко можна отримати і перевірити будь-яку інформацію і скажімо у випадку премії від німецької Академії знаю достеменно, що для Юрка повідомлення про нагородження було повною несподіванкою.

Я не є його адвокатом, він сам себе має захищати, коли вважає за потрібне, мені важливо, щоб не перекручувалися факти.

Про семінари:

Згідний, що вони не торкаються теми, проте Ваші відповіді оприявнили для мене цікаву річ, зокрема, й телефонним дзвінком: я не знав, наприклад, що ініціатором семінарів, укладачем проекту була львівська перекладачка Ольга Сидор. Про семінари говорять лише як про "семінари Юрка Прохаська". Щоб якось віддати належне Олі, заанонсую хіба Вільгельма Ґенаціно в її перекладі - книжка щойно побачила світ.

Софії й Галичанці:

Чому жінки мають мужність висловлюватися, а чоловік, якого це стосується, відмовчується за їхніми спинами? Невже сподівається вичерпати вустами Софії, яку знаю і поважаю, і Галичанки, про яку хіба здогадуюся, хто вона, інцидент? Написане стосується Юрка і воліє його такого самого ПУБЛІЧНОГО стейтменту. Якщо не діють інші механізми, то й доводиться висловлюватися публічно: попри всі негаразди й абсурди, ми все-таки живемо в демократичній спільноті.

Чому? А тому, що "в них джентельменам вірять на слово", а пан Ю. Прохасько, ввівши обидва журі в оману, тільки підтвердив західний стереотип про "брехливенького й підступненького українця". А до дискусії він не долучається, бо йому немає що сказати, і це лишень зайвий раз підтверджує справедливі оцінки його "діяльності".

Провина німецьких і австрійських бюрократів у цій прикрій ситуації велетенська, бо ті навіть не обтяжували себе хоч якимсь мінімальним аналізом перекладів німецької й австрійської літератури українською мовою. Вони навіть не зробили мінімальних зусиль і не поцікавилися думкою своїх посольств і культурних інституцій, представлених в Україні.

Галичанці:

Я не плутаю, а от Ви ще й поглиблюєте образу, нібито беручи в оборону. Іван Франко, наш блискучий сатирик, давно вже виписав цей сюжет про "Лиса Микиту". Я чекаю на арґументоване "розгущення" "згущених" фарб - на те і є розмова.

Судячи з останніх коментарів, складається враження, що коментатори не бачать чи не воліють бачити найголовнішого: наше суспільство по вуха в кризі, а саме в кризі моралі й відповідальності кожного перед тим таки суспільством. І ця криза набагато страшніша за фінансову, бо щоб вийти з неї, потребуватимемо не одне десятиліття. Приклад Ю. Прохаська (123, здається, плутає його з Тарасом Прохаськом) красномовне свідчення тому. Ми маємо подякувати Т. Гавриліву, що він публічно почав про це говорити.

Софії Онуфрів (закінчення):

Можливо, Андрухович - спосіб відволікання від Юрка Прохаська, можливо, для дописувачів це просто нагода заторкнути інші теми. Шанувати, що маємо, звісно, треба, до того ж дуже треба, однак некритичне шанування призвело до розквіту моторошної графоманії, якою ми в Україні всі на кожному кроці сьогодні "пишаємося".

Софії Онуфрів (продовження):

Шанувати людину за те, що вона, побувши в Німеччині російським письменником, як я прочитав в одному з дописів, повертається до Франківська... А куди вертатися? Людина кудись мусить вертатися. Більшої поваги вартує ЖИТИ в Україні, а не тільки вертатися. Вважати, Софіє, таке вертання гідним замінником текстів? Це моя думка.

Софії Онуфрів (продовження):

"Незручністю" пояснюється відсутність публічної реакції після отримання Юрком першої премії. Про Андруховича я не писав, а відгукнувся на репліку, хоча він - чомусь - неминуче з'являється під усіма моїми дописами на захід.нет. Андрухович пише дедалі незграбніше і якщо йому цього ніхто не скаже, це може тривати й тривати. Почитайте відгуки молодшого покоління читачів на різних літературних сайтах. Це молодше покоління має змогу читати найрозмаїтішу літературу, тому в них навіть несамохіть формуються естетичні орієнтири.

Софії Онуфрів:

Писати на таку тему складно. Власне, через те, що висловлюватися з таких приводів порядним людям "незручно", то непорядні з цього цинічно користаються, тож і обурення з приводу премії Ґундольфа залишилося "кулуарним", а я вважаю, що так не повинно бути, треба розмовляти відкрито - де Кляйст, яким Юрко "купив" ґундольфівців? Де "Людина без властивостей? Від Ґундольфа часу минуло більше, ніж після "австрійців", а перекладів катма.

Щодо присудження премій і "старання о них" - це справа чиєсь поганої праці і чиєїсь вдалої. Якщо хтось винен з "неретельних" австрійців - що ж, ця "репліка", підстава комусь переглянути чиюсь роботу в журі. Хто знає Прохаська, не помилиться від нього чи від його перекладів, мало їх чи якої вони якості. Питання Тимофія мені видається гострішим: можна нарікати на те, що Юрко, коли вже потрапив до представницького мейнстріму, представляє себе якнайкраще - свідомо чи мимоволі - коштом якоїсь більшої спільноти. Я би не хотів бути прихильником такої - чомусь мені здається рафінованої - спільноти.

Мушу таки також сказати свою думку з цього приводу. Звичайно, закиди твої, Тимофію, дуже серйозні і продумані. Тим більше хотілося б почути думку Юрка. Знаю його, як і ти, вже дуже давно, бо навчалася з ним разом в університеті. Для мене, скажімо, є новиною те, що присудження йому премії Ґундольфа викликало якісь негативні реакції. Маю кілька зауваг:

по-перше, якщо на твою думку премія присуджена незаслужено, то треба питати з комісії, а не з Юрка, мені якось тяжко собі уявити, щоб він удавався до якихось інтриг, щоб отримати цю чи іншу нагороду

по-друге, як учасник семінарів маю сказати, що жодного стосунку до премії вони не мали, бо задумувалися ще далеко до того, це була спільна ідея Олі Сидор і Юрка

і по-третє, мене теж здивувало, до чого тут Андрухович? Мені здається, що ми не цінимо те, що маємо. Так, він зараз у Берліні на стипендії, але він завжди повертається до Франківська. Оскільки я також зараз тут живу, то мала нагоду відвідати цикл поетичних вечорів, які він провадив. Крім львіьських та київських поетів, Юрко запросив російськомовну поетку олену Заславську з Луганська, а також Бориса Херсонського з Одеси і Ігоря Сіда з Криму (останній, на жаль, не зміг приїхати). Не знаю, хто ще з наших "великих" здатний на таке.

Все гаразд. Перекладачі рівня Прохаська чи Гавриліва не плутають такі стилістичні слова, тим паче відрізняють добру іронію і не дуже. Збіг із семінарами справді виглядає як влаштований, але, можливо, про такий збіг краще й не говорити - а говорили б ті, хто був до них причетний.

до ТГ

Ви, очевидно, плутаєте "сараку" зі "сракою" - як на перекладача досадна прогалина в мовних знаннях. може, Ви і щодо деяких інформацій, викладених у статті, теж подібно плутаєтеся? якось вже надто згустилися фарби.... вже тут і семінари, підлаштовані під премію(!!) а тоді можна завести мову про "провокативні" коментарі

Тож, п.Тимофію, не надто захоплюйтеся і довіряйте просторам.нет. Хіба що Ви в курсі про діяльність учасників проекту і особисто знайомі з їхнім доробком. Бо свої завжди добрі, а чужі погані.

Доводилось чути скептичні відгуки від учасників семінарів п.Бєлорусець. Але є й люди, яких відшили і спаплюжили безпідставно.

У "Заблудлих душах" Фредерік Трістан, здається, чітко відділив успіх і публічність від авторського і приватного. Юрко Прохасько, як кожен автор, унікальний у власному успіху, тому узагальнення не виглядатимуть як правило. Але як приклад він - напрочуд яскравий.

Те, що пропонує "Петро", було б найкращим виходом із ситуації - найкращим для української перекладної бібліотеки (тут: незалежно від якости потенційного зробленого). Тоді й посміялися б. Лише не треба казати "сарака" - слово хоча і колоритне, проте образливе.

Семінари не обов'язково мусять приводити до перекладів, то - справа приватна або для тіснішого спілкування у дві голови (з редактором чи рецензентом...). А щодо ремісничої майстерні - як тут прослідкувати її успіхи, хіба як post factum? Більші ж публічні обговорення, як-от фінансована "Відродженням" у НАУКМА "Лабораторія наукового перекладу", не завжди виглядають переконливими чи й публічними. Досі переклад був справою особистою, тому-то й будь-які відхилення від етики тут виглядають радше як особисті образи.

Щодо семінарів, якими керував Юрко Прохасько, мене сьогодні просвітили, до речі, в Кабінет-кафе. Що вони проводилися для того, аби зімітувати діяльність, для отримання обох премій. Як тільки премії отрималися, семінари припинилися. Якщо це так, то це ті самі "потьомкінські села".

Але ж існують перекладацькі семінари, зустрічі тощо. Якими, зокрема керують і п.Прхасько, і п.Бєлорусець.

А перекладів нема.

Залишається сараці ЮП хіба ґвалтом по(до&на)перекладати заявлене. Що справа та була б на незле, то показують різні переклади якого одного твору (бодай того ж Шульца). Та все ж, можливо, найздоровіший спосіб говорити про такі серйозні речі - сміючись.

До Просто:

Ви маєте рацію. Є переклади, є про що розмовляти, критикувати, відкидати, сперечатися, захоплюватися. І тільки тоді існує надія, що в цьому процесі розмови-суперечки народжуватимуться, шліфуватимуться й обстоюватимуться критерії, естетичні засади. А от коли перекладів немає, то важкувато, звісно, їх критикувати.

Або є, або нема. Як у випадку з п.Прохаськом. Перекладів нема, і в прямому, і в переносному значенні. Бо ті, що і є, то не зовсім якісні. А хто цю якість визначає? Ось де питання.

Якщо є добротний переклад, то можна ним і захоплюватися, і підтримувати його автора.

Тобто, як на Вас, п.ТГ, простори.нет подають надії, чи заслуговують підтримки? Бо на самому сайті побутують дуже суперечливі оцінки їхньої творчої діяльності. А автори - далеко не новачки, з великим досвідом, стажуваннями за кордоном. Як і п.Прохасько, який бажає працювати і працює. Тільки не так, як би то треба було.

Якщо хочете звести все до особистих порахунків - то Ваш вибір.

Тимофій Гаврилів слушно поставив питання: чи можна присуджувати (і отримувати) премії за НЕОПУБЛІКОВАНІ твори.

Думаю, йому було непросто зважитися на порушення цієї теми, саме з огляду на особисте довголітнє знайомство з Юрком Прохаськом.

Тим більше ціную, що робить це не поза очі, а публічно.

До Просто:

Можливо, і є. Час допоможе це з'ясувати. Навіть якщо й не було б, то варте пошани вже саме бажання щось робити й реальна праця в наших дійсно не простих умовах.

Бар-Селоні

Якби я подавався на премію, не отримав її і написав цю статтю, тоді б Ваше "припущення" могло б щось важити. Першого разу, коли Ю.Прохасько отримав премію Ґундольфа, а я пропозицію про це написати, тоді я не повірив, що Юрко, якого роками знаю, здатний на такий авантюризм і відмахнувся. Тепер ситуація була інша, все повторилося, й тодішні і нові аргументи опинилися на долоні. Я просто змушений визнати їхню рацію.

Трішки реклами талановитим перекладачам не завадить. :-)

Можливо, серед них є Лукаші і Кочури?

à propos простори.нет. А якими здобутками відзначилися ці молоді люди?

123

слушно пише, що питання також адресується й австрійським бюрократам, бо такого навіть у нашій грішній Україні, наскільки я знаю й читаю, не траплялося. Про це я теж написав. Дивно, що від Ю.Прохаська жодної відповіді.

До порівняння:

Щойно вернувся з презентації сайту й газети простори.нет у львівському Кабінет-кафе. Я з симпатією слухав цих юних людей, для яких справа художнього перекладу - їхнє щоденне життя, їхня стихія, в яку вони інвестують свої здібності, надії й ресурси! Вони вже щось зробили, показують читають, мають переконання, естетичні орієнтири.

Я писав цю статтю, свідомий того, що будуть чинитися такі провокативні спроби звести усе в особистісну площину. Знаючи так багато "потрібних людей" і маючи, як Ви кажете, "певні здобутки", я міг би вже давно отримати цю і не тільки цю премію, до того ж не за потьомкінські села, а за ті таки "здобутки". Тільки, по-перше, в мене розум не працює в напрямку аферизму, й, по-друге, я ще не так багато переклав, щоб хотіти претендувати на премію, а того, що зробив, його визнання й резонансу досить, щоб не бігати за фіговими листочками, аби було чим прикритися.

Я писав цю статтю, свідомий того, що будуть чинитися такі провокативні спроби звести усе в особистісну площину. Знаючи так багато "потрібних людей" і маючи, як Ви кажете, "певні здобутки", я міг би вже давно отримати цю і не тільки цю премію, до того ж не за потьомкінські села, а за ті таки "здобутки". Тільки, по-перше, в мене розум не працює в напрямку аферизму, й, по-друге, я ще не так багато переклав, щоб хотіти претендувати на премію, а того, що зробив, його визнання й резонансу досить, щоб не бігати за фіговими листочками, аби було чим прикритися.

З думкою автора можна було б і погодитися, але дуже вже гнітить здогад, чи однією лише цією "несправедливістю" він так перейнявся. Хто хоч трохи знає Тимофія Гавриліва, переконаний що йдеться головно про те, що автор сам би залюбки приміряв корону премійованого... Хоча не буду заперечувати, що він має певні здобутки в цій сфері.

123,

1) Я поділяю думку "Не австрійця". Читайте його коментарі внизу.

Щодо інтересів, то у кожного вони свої. І у Прохаська з його двома преміями також.

Ви про які і чиї особисті якості пишете? Також не розумію.

Але: 1) я не розумію огульних закидів на адресу "культуртрегерів Андруховича в купі з Прохаськом". При чому тут взагалі Андрухович? І навіщо ці натяки на те, що обидва автори начебто обслуговують чиїсь інтереси?

2) розглядаючи конкретний випадок несправедливого й необгрунтованого (ладен повірити ТГ, знаючи його як дуже солідного й ретельного автора) надання премії Т.Прохаськові з боку австрійського державного відомства, навряд чи доречно огульно заперечувати його здобутки як такі (а у кожного автора вони є - в кого більші, в кого менші) і ставити однозначно негативну оцінку його особистим якостям.

Шановні, ви почитайте, приміром, уважно - і проаналізуйте собі - одне недавнє інтерв"ю.

http://www.prostory.net.ua/ua/articles/4-articles/170---l----r

Виявляється, Шевченко крайній .?!

"Подвійні стандарти" і лицемірство - чи не в цьому суть нагородження Прохаська.

Ну, як переклади можуть лежати у шухляді перекладача, якщо на роботу над ними лише виділені кошти з програми підтримкм перекладів. Є ж конкретні видавництва, для яких ці твори перекладаються.

І реальну проблему я бачу в тому, що коли справа доходить до українських питань, високі та незламні стандарти європейських друзів відразу стають дуже умовними. Зокрема, можливо тому що в Україні і зокрема у Львові є так багато блискучих германістів, чимало німецькомовних експертів щодо українських питань навіть рядка не здатні прочитати українською мовою. Ці подвійні стандарти щодо східноєвропейських країн є давньою історією, і ТГ цілком слушно відверто і відважно пише про цю проблему.

Відважуся ще раз тихенько подати голос у цій грімкій справі. Якщо премія надається за опубліковані твори, а вони насправді ще не вийшли друком, то гріш ціна австрійським бюрократам, які навіть не спромоглися це перевірити (про що слушно пише ТГ). Якщо ж преміювати можуть перекладені, але ще не видані твори (що малоймовірно), то тоді справа складніша, бо може ці переклади вже лежать у письмовому столі перекладача. Однак у будь-якому разі це питання доречніше поставити не так перед Юрком Прохаськом, як перед відповідними австрійськими бюрократами чи експертами.

Завдяки культуртрегерам Андруховичу в купі з Прохаськом і за підтримки іноземних ЗМІ, фондів і видавництв - Державні і офіційні премії тому наглядні приклади - ця "післярадянська шизофренія" добряче популяризується, триває і підживлюється.

В тому й річ, якби п.Прохасько чесно відмовився від премій, аргументував би свою відмову від них відсутністю перекладів - КНИГ то нема! - то не було б скомпроментовано і видавців, які наразі не спроможні видати переклади, якщо вони є, а також і всіх учасників україно-австро-німецьких культурних і освітніх відносин. Зрештою, присудження цих премій - наруга над українськими перекладачами, науковцями, літ. критиками. Тож п.Прохасько заслуговує на відвертий осуд за приниження колег, для яких він не може бути колегою...

Може, такі люди й самі до кінця не усвідомлюють того, що роблять і що їм - як жахливо це було б визнати! - вигідно, що Україна неспроможна: бо доки така ситуація, їх потребують. А я б хотів іншого - аби потребували їхніх творів!

Це теж напрочуд актуальна для дискусії тема. Як люди, які всіляко підтримують в Австрії і Німеччині візію про "неспроможну Україну", вдаються до тих самих речей, за які нас критикують у Європі (я не хочу сказати, що безпідставно). Чи це не продовження нашої післярадянської шизофренії?

Дуже слушні зуваги пишете, "Не австрійцю"! Літературні клани, що співпрацюють із європейськими ЗМІ, видавництвами, культурними осередками, вочевидь представляють і чиїсь інтереси в Україні. В одному німецькому радіокоментарі - він зараз знову ж на стипендії - щодо газової суперечки Ю.Андрухович сказав, що слід насторожено сприймати намагання української сторони владнати конфлікт, бо це комусь вигідно. З його слів, Україна - населення - не зацікавлена в нормальних стосунках з Росією на газовому ринку. От Вам і дипломат-літератор. Рупор народу! А почитати дописи українців на його німецькі статті, перекладені на http://inozmi.glavred.info/...

Чи, може, і його не так розуміють?

та ні, сума мене особисто не надто вразила, мені трохи сумно, що при такій мізерній кількості "культурних посередників" нам не вдається зберігати гідність. А ЮП не озивається, бо вже, мабуть, розуміє, що зараз озватися - так чи інакше надто пізно. На це треба неабиякої сміливості. Зрештою вражена сміливістю ТГ - Ви зачепили дуже драстичну тему...

Я знаю, що окремі люди, яких долучили до вшанування з приводу Ґундольфа у Львівському університеті, спізнали те, що називається Demütigung, бо знали, чого не знав тоді я. Ну то чого ж Ви не били на сполох, де треба було? Ніхто нікого силоміць не змушував ні мовчати, ні вихваляти те, про що ви знали, що його немає.

Зверніть увагу:

Юрко Прохасько і зараз не відгукується. Чому? Та тому, що навчений попередньою премією, знає, що все перечекається, все минеться. Тому ми якоюсь мірою співвідповідальні за ситуацію в нашому культурному просторі, бо не було жодної дискусії після Ґундольфа - лише безглузді лавдації зацікавлених осіб і весільних генералів.

"Тут ідеться про кричущий випадок аморальності, академічної непорядності й ошуканства."

Така ж думка, до речі, побутувала свого часу і в академічних (університетських), в тому числі міжнародних, колах з приводу його стипендій під псевдонаукові дослідження.

Галичанці:

дискусію можна продовжити і в іншому, візуалізованішому форматі, влаштувавши, наприклад, круглий стіл. Готовий узяти в ньому участь. Я за те, аби дискусії були не "особистісними", однак персоналізованими, зокрема, й щодо дискутантів.

haly4anka,

Ви розцінюєте пошук справедливості як зло?

Чи Вас шокувала сума ошуканства - 20 тис.?

Перед публікацією, наскільки мені відомо, редакція, дотримуючись засад коректності, не тільки заздалегідь поінформувала Ю.Прохаська про матеріал, що готується, а запропонувала висловити свою точку зору, на що Юрко відповів, що, мабуть, австрійці його не так зрозуміли. Авжеж, австрійці не зрозуміли, видавці не видали. Нечемний Гаврилів, за спиною якого виглядають "ошкірені фізії" був такий нечемний, що прислухався до порад і написав.

Галичанці:

А це і є публічна дискусія! Мій текст - пропозиція дискутувати. Я буду радий, якщо лауреат принесе і покладе на стіл здійснені ним і видані книжками переклади. Повірте: я радію кожному разові, коли українська література, наш так званий перекладний канон збагачується новими позиціями. В інтересі нас усіх, аби цей процес тривав неперервно і переклади були цікавими й шедевральними. Перелік неперекладених творів довжелезний. Багато перекладених давніше текстів чекають на нові тлумачення.

коментарі стають щораз злішими:-( Чому б Тимофію Гавриліву не запропонувати Юркові Прохаську відкриту і публічну дискусію. так було б шляхетніше і не виникало б підозри в якихось особистих мотивах вчинку ЮП чи критики ТГ

"фіґові листочки" двох премій Прохаську - це близько 20 тис. євро! Яка ж підтримка невтомної праці цього непересічного перекладача.

Те, що Ґете-Інститут підтримує переклади, варте похвали. От тільки якщо людина, яка входить до комісії і покликана відбирати тексти претендентів, гідні підтримки, відбирає тексти для себе, це вже справді викликає подив. Якщо вона має намір їх перекладати, мала б принаймні на час розгляду вийти зі складу комісії, якщо людина цивілізована.

Ми критикуємо подібні речі в економіці й політиці, нищівно й дошкульно. Не знав, що в культурі такі самі речі називаються "дрібка авантюризму додає шарму".

Зверніть увагу, шановні, на два твори, які лише перекладаються за підтримки Гете-Інституту:

http://www.goethe.de/mmo/priv/4259249-STANDARD.pdf

60. Rilke: Aufzeichnungen des Malte Laurids Brigge

69. Kafka: Amerika

Авжеж, моя версія наскрізь іронічна. Навіть шарм, хоч і не в лапках, не має такої сили, як гірка правда.

Про шарм.

По-моєму, з шармом - це за іншою адресою. Скажімо, конкурс "Міс Світу". Дуже багато письменників, чиїми творами ми сьогодні зачитуємося, були не тільки не шармантні, а справжнісінькі анфантеріблі й постраховиська, яких недолюблювали.

Звучить знавущо й далебі іронічно.

Тільки поки що немає геніальної "Америки", себто, вона є, бо її зробив Кафка, але немає її конгеніального тлумачення. Не було його й на момент преміювання. Дозволю собі завважити, що обидві премії, про які йдеться, не "аванс, який всі ми отримуємо", і не "стипендія" - стипендії дійсно виділяють, щоб перекладач мав змогу працювати над перекладом. Тільки аж ніяк не премії. Премії не виділяють - ними нагороджують за "здобутки" і "внески".

Цей фрагмент, "Америка" / "Зниклий безвісти", мав бути великим романом з, до речі, гепіендом - всупереч підтримуваній критиками думці про песимістичну розв'язку...

Я думаю тут ідеться про те, що Ю. Прохасько член комісії Гете-Інституту, яка визначає, переклади творів яких авторів заслуговують на фінансову підтримку цієї інституції вкупі з фондом "Відродження", хто їх має перекладати, і яке видавництво публікувати.

Прохасько - член комісії і з багатьма в дружніх стосунках, не лише з П.Полляком. Його шарм, "авторитет" і попередні "переклади", а також спроможність видавництв, які "друкують" його "переклади" - запорука успіху.

До спроб винуватити видавництва...

Стосунки між автором і видавництвом у нинішніх наших умовах далекі від ідеальних.

Однак:

Завітайте до книгарень, подивіться на полиці, заповнені перекладними книжками, - в непоганих, іноді дуже добрих перекладах і привітних палітурках.

Що-що, а перекладні книжки, передусім за твори світової класики, українські видавництва беруться радо.

Ви б могли, будь ласка, уточнити, яким чином Юрко відібрав собі переклад "Америки" на конкурсі, на якому рішення приймає комісія?

Цікаво, а чи члени журі австрійської і німецької державних (!!!) премій уже довідалися, як їх ошукано, і яка їхня реакція, і як вони збираються вирулювати з такого становища? Намагатимуться відмити себе чи мовчатуимуть, як це робить Прохасько зараз?

Ф. Кафка: Америка. А з перекладом цього твору все буде гаразд - п. Прохасько сам собі відібрав його на конкурсі підтримки перекладів Гете-інститутом та фондом "Відродження". Премія обіцяє переклад-шедевр!

Це вже не дрібка, того авантюризму... Ви говорите про доробок. А де він, доробок? Цілком закономірно, що до нього привернена увага, понадто предметом обговорення є не добротність перекладів, а спосіб отримання слави. Чи знаєте Ви, що Юрко Прохасько попросив тих, хто присудили премію, щоб йому влаштували вшанування в Україні, бо його, мовляв, не цінують?

Sorry...

Цілком погоджуюся, що дискусія мусить залишатися в етичніших координатах, ніж рухався лауреат.

"Дрібка авантюризму" - цікаво, що на це скажуть німці й австрійці? Коли мені першого разу звертали увагу, я теж так гадав, як Ви. І що з того вийшло? А те, що одна людина працює над епохальним твором Музіля, а інша двічі поспіль отримує за це премію. Завважте, за переклад, якого ніхто не читав і в очі не бачив! Бідолашний Музіль, який помер у невизнанні і злиднях...

До haly4ahk'и продовження

Щодо того, сам чи не сам Прохасько подав перелік своїх досягнень на перекладацькій ниві... Якщо це зробив не він, а хтось інший, то порядна й совіслива людина зверне на це увагу й відмовиться від приписаного, Вам не здається? Тут ідеться про кричущий випадок аморальності, академічної непорядності й ошуканства.

До haly4ahk'и

Є чітке правило: премії, титули тощо присуджують за конкретний доробок. В інакшому разі можна увінчувати й титулувати всіх, хто на чиюсь думку, як каже 123, подає надії. Єдине, щоб цей хтось, чия це думка, був у журі, комісії тощо. І до чого тут видавництва?

a na potixu Jurkowi skazhu, shcho duzhe dobre, shcho cej precendent stane prywodom do perekladacjkyx dyskusij! jix naprawdu brakuje w nashomu intelektualnomu seredowysh4i. holowne, ne opuskatysja do riwnja wyjasnennja osobystyx stosunkiw.

Я не германіст і взагалі не знаю німецької мови, можливо й рідну українську знаю недосконало. Але мені, пересічному читачеві, сподобалися і "Фальшива вага", і "Готель Савой" у перекладі Прохаська.

Зрештою, вся ця дискусія має більший сенс як розгляд зверхньо-орієнталістичного ставлення до нас австрійських (німецьких, французьких і т.д.) друзів та механізмів нашого з ними культурного співіснування, а не як критика чийогось конкретно авантюризму.

na zaxyst nahorodzenoho mozhna wkazaty na wsim widomu problemu z ukrajinsjkymy wydawnyctwamy: koly pereklad dawno hotowyj do druku, ale wydawnyctwo (hroshi, cherha, linj toshcho) tjahne z wydannjam knyzhky. abo shche take: de wpewnenistj, shcho Proxasjko SAM sebe podaw na zdobuttja premiji i SAM perelichyw wkazani w statti teksty?

до 123

Ніхто тут не переслідує і не нападає на талант Юрка Прохаська. Ви не розумієте, мова йде про чергову аферу відомого афериста. Цей аферист вже вдруге дістає премію за те, чого нема... А пропо талант... Я читав "Фальшиву вагу". Будучи знайомим з оригінальним стилем Рота, я просто бісився від рівня цього перекладу. Таке враження, що людина не володіє ні німецькою, ані українською мовами, що перекладав комп"ютер, або якийсь студент-початківець. За це треба було б заборонити "писати і малювати" :-)))

До 123

Як би ж то тільки дрібка. Це вже перейшло межу між авантюризмом і злочином.

А що на це все скаже Юрко Прохасько?

Чомусь мені не до вподоби таке цілеспрямовано-критичне, і по суті нищівне, обговорення доробку однієї людини. Усі ми часто отримуємо аванси за ще невиконані проекти, за те, що на чиюсь думку подаємо надії, які може й не зреалізуємо насправді. На мій погляд, Юрко Прохасько - талановита й непересічна людина, а дрібка авантюризму також додає шарму.

Мені (думаю, що й багатоьом іншим) дуже хотілося б дізнатися, яке оправдання такому пройдисвітству знайде лавреат? Витівка, щоб не сказати гірше, цього солодкавинького галицького інтелігентика додала ще одну ложку дьогтю до вже й так майже спорожнілої діжки з-під позитивного іміджу України й українців на Заході. Воістину "порнократія на марші", як уже вкотре влучно зауважив Іван Дзюба.

Пригадуєте з анекдота: у нас джентельменам вірять на слово... Думаю, що ніхто з членів журі навіть гадки не мав не вірити Прохаськові, бо там вірять на слово, чим і скористався чудовий учень Остапа Бендера. Обурює те, що людина, яка виставляє себе інтелігентом, інтелектуалом, культурним і освіченим, так безсоромно й по-блюзнірському вводить в оману довірливих і в Австрії, і в Німеччині, і в Україні.

Поруйновано справді багато, мушля не в найкращому стані, однак робити собі на цьому гучне ім'я... Тим більше, коли ти в цій мушлі живеш. Мені миліший Маркес, який зумів зробити зі своєї не простої батьківщини поезію, кількість читачів якої давно перетнула півмільярдну позначку.

Про порожню мушлю читав і я. Образ, правду кажучи, такий гарний, як і безглуздий. Адже "порожня мушля" передбачає, що в ній немає також Юрка Прохаська, який це пише. Хіба що візьмеш ту мушлю до рук, прикладеш до вуха, а в ній море "Тетіс" зашумить. Це мене й наштовхнуло на аналогію з Італо Кальвіно: "Лицар, який не існує", Il cavaliere inesistente (в перекладі Анатоля Перепаді - "Лицар-невмирака").

Тому, начитавшись німецькомовних газет, у вас може скластися враження, що тут живуть дикуни і варвари, що "тоді" це був культурний рай, а тепер дич його затопила і зруйнувала. Юрко Прохасько просто кочує із публікації в публікацію зі своєю образною тезою про Львів як "порожню мушлю". Розумієте, про що він? А про те, що європейською і вартою уваги у Львові лишилася тільки архітектура, що людське наповнення не варте уваги. Логічно напрошується висновок: тільки два діаманти лишилося в цй культурній пустелі - Ю.Прохасько та Ю.Андрухович. Бюргерам приємно читати про дикунів, сидячи в мяких фотелях і попиваючи добре пиво... Але може б наші світочі піарилися в трохи інший спосіб?

У нас виник свого роду монопольний клан на культурні контакти із Заходом. Яку б німецькомовну газету ви не відкрили, якщо там є хоча б одне слово про Львів або Галичину, то там буде "авторитетна" думка або Андруховича, або Прохаська. Зрозуміло, західні журналісти ладні вибирати собі будь-яких співрозмовників, але ці двоє так часто фігурують, бо знають, що треба казати західним бюргерам, щоб сподобатися.

Нарешті знайшовся сміливець, який написав чистісіньку правду. Юрко давно користується нашою вихованістю та культурністю. Він витворяє ще не такі речі, а нам не зручно і тим ми самі собі затикаємо роти. Не зручно якось сказати: Ти брешеш... Незручно сказати, що за цим напускним фасадом нічого нема. Австрійці не володіють українською і тому було дуже дивно читати в їхніх інтервю: Чудовий переклад на українську Юрка Прохаська... А звідки ви про це дізналися? Як оцінили якість перекладу? Відповідь проста - їхнім провідником у Львові був сам Юрко.

Юрко чудово володіє німецькою мовою, настільки добре, щоб змогти зачарувати іноземця з перших хвилин розмови. А "зачаровані" логічно не мислять.